ЗАРОДЖЕННЯ АМЕРИКАНСЬКОГО ПРОПАГАНДИСТСЬКОГО АПАРАТУ НА ПОЧАТКУ «ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ» (1945–1948 рр.)

Анотація

Актуальність дослідження проблеми продиктована передусім тим, що фундаментальні роботи з вивчення американського дос­віду протидії радянській пропаганді в часи «холодної війни» в Україні майже відсутні. Натомість вітчизняна історіографія (так само, як і в інших пострадянських країнах) перенасичена видан­нями радянського періоду, які не тільки необ’єктивно висвітлюють досліджувані події, але й нерідко вводять в оману щодо реального стану справ. Важливим фрагментом у цьому питанні є формування і діяльність інформаційних органів США, особливо в період прези­дентства Г. Трумена.

Таким чином, основна увага цього дослідження була зосере­джена на визначенні основних етапів формування та розвитку аме­риканського пропагандистського апарату на початку «холодної війни» другої половини ХХ століття. При цьому проаналізовано та порівняно історіографічні роботи сучасних представників амери­канських наукових кіл щодо діяльності адміністрації президента Г. Трумена з трансформації існуючих та створення нових органів державної пропаганди. На основі відкритих архівних матеріалів ЦРУ зроблено спробу виокремити основні кроки американського уряду з формування законодавчої бази для протистояння радян­ській інформаційно-психологічній діяльності за межами США.

Адміністрація тогочасного президента створила законодавство, яке підтримувало і фінансувало зарубіжну інформаційну програму уряду США, а саме: Закон «Про національну безпеку» 1947 року передбачав створення розвідувального апарату, який організовував і аналізував дані, надавав урядовим установам США достовірну інформацію; Європейська програма відновлення 1948 року (також відома як план Маршалла) допомогла донести до європейської громадськості правдиву інформацію про Сполучені Штати; Закон США «Про обмін інформацією та освітою» 1948 року (також відо­мий як Закон Сміта-Мундта) надав законодавчу базу для залучення до інформаційної, освітньої та культурної діяльності США аудито­рій по всьому світу.

Таким чином, станом на 1948 рік американський пропагандист­ський апарат мав розгалужену систему, кістяк якої складали: Управління Державного департаменту з міжнародної інформації та куль­тури, до якої організаційно входили Інформаційна служба США і радіостанція «Голос Америки», а також Центральне розвідувальне управління як регулятор реалізації методів пропаганди, які вико­ристовуються для створення та розповсюдження інформаційних повідомлень.

В результаті дослідження зроблено висновок, що перші ознаки початку «холодної війни» спонукають американське керівництво до створення розгалуженого та ефективного пропагандистського апарату, що мав би стати головним інструментом боротьби у протистоянні такого типу. Проаналізований матеріал доводить, що ство­рені у цей час структури інформаційно-психологічного впливу стали твердим підґрунтям для відповідних структур США, які ефек­тивно проявили себе в подальших інформаційних кампаніях як в середині країни, так і за її межами.