ВІЙСЬКОВА ІНФРАСТРУКТУРА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО ПРИКОРДОННЯ У Х – ХІІІ СТОЛІТТЯХ (за археологічними матеріалами)
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.33.2020.19-28Ключові слова:
мережа укріплень, оборонне будівництво, військово-політична ситуація, великокнязівська влада, Галицько-Волинська державаАнотація
Складна військово-політична ситуація на кордоні поміж Галицьким та Волинським князівствами протягом Х – ХІІІ ст. доволі скупо відображена в писемних джерелах. У загаданий проміжок часу найважливішою частиною даного кордону був район Рожного поля. Це було традиційне місце принаймні декількох великих битв галицьких князів із великими київськими князями. Три битви – 1099, 1144 та 1223-1224 рр. були згадані в літописах.
Проаналізовану географічну ситуацію на територіях навколо Гологоро-Кременецького кряжу, який розділяв території князівств. Простежено пролягання основних стратегічних шляхів, які перетиналися в цьому місці та вели до основних центрів Галицького та Волинського князівств.
Сьогодні “Рожне поле” локалізоване на території села Бортків на Золочівщині. Поле простягалось від лівих допливів річки Белзець до лівих допливів річки Гологірка. Такі територіальні контури визначені на основі численних мікротопонімів збережених у документах XVIII – XIX ст.
Проаналізовано зміни, які відбулися в природно-географічних умовах цієї території протягом останніх тисячі років. З’ясовано, що у Х – ХІІІ ст. Гологірське узгір’я не мало лісів, а згадані річкові долини, що утворювали Рожне поле, не були заболоченими.
Підбито підсумки багаторічних археологічних досліджень із вивчення військової інфраструктури Х – ХІІІ ст. в цьому районі. Враховано результати найновіших археологічних розвідок експедиції Львівського історичного музею у 2019 р. за участю автора статті. Проведеними роботами встановлено датування решток давніх фортець у селах Гологори, Гологірки, Митулин, Унів. З’ясовано факт наявності численних знахідок середньовічного озброєння, які додатково ілюструють стан військової інфраструктури району Рожного поля.
Посилання
Берест Р. (2007). Дослідження оборонних укріплень Унівського городища. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 11, С. 281–286.
Борисенков Е. П. (1982). Климат и деятельность человека. Москва: Наука, 133 с.
Борисенков Е. П., Пясецкий В. М. (1983). Экстремальные явления природы. Ленинград: Гидрометеоиздат, 240 с.
Борисенков Е. П., Пясецкий В. М. (1988). Тысячелетняя летопись необы-чайных явлений природы. Москва: Мысль, 522 с.
Брукс К. (1952). Климаты прошлого (пер. с англ.). Москва: Издательство иностранной литературы, 358 с.
Зубрицкий Д. (1852). Исторія древняго Галичско-Русского княжества. Львов, Ч. 2.
Купчинський О. (2006–2007). Літописні географічні назви “Микулин” і “Рожне поле” та їх історична територія у ХІ – ХІІІ століттях. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів. Вип. 15. Сonfraternitas. Ювілейний збірник на пошану Ярослава Ісаєвича, С. 82–89.
Літопис Національного музею за 1936 р. (2001), Львів.
Ляска В. (2015). Лиса гора на Голих Горах (причинок до топонімічного ландшафту галицько-волинського пограниччя в добу Романовичів). Княжа доба: історія і культура. Вип. 9. Львів: Інститут українознавства імені І. П. Крип’якевича НАН України, С. 217–226.
Ляска В. (2018). Ландшафт кордону: літописна дихотомія «гора-поле» на галицько-волинському пограниччі. Пліснеські старожитності. Вип. 3. Львів. С. 60–85.
Мусин О. (2018). Как Прохор-Лебядник киевлян накормил. Слово 31-е Киево-Печерского патерика как источник по истории средневековой Руси и ее материальной культуре.
Княжа доба: історія та культура. Вип. 12. Львів: Інститут українознав. ім. І. П. Крип’якевича НАН України, С. 39–58.
Полное собрание русских летописей (ПСРЛ) (1926). Вып. 1: Лаврентьевская летопись. Ленинград.
Полное собрание русских летописей, изданное по высочайшему повелению Императорскою археографическою коммисиею (ПСРЛ) (1908). Т. 2. Ипатьевская летопись. Изд. 2-е. Москва, 936 с.
Терський С. В. (2004). Військово-стратегічний шлях Володимир-Теребовля та його роль у формуванні Галицько-Волинської держави. Спроба реконструкції на місцевості. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. № 502: Держава та армія. С. 1824.
Терський С., Майорчак М., Демський Н. (2019). Дослідження археологічних пам’яток північно-західних відрогів Гологір (попереднє повідомлення про резу-льтати польового сезону 2019 р.). Музей – платформа суспільного діалогу. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Львів, С. 16–22.
Терський С. В. (2011). «Батиєва» дорога у XII – XIV ст.: історико-геогра-фічний коментар. Слов’янський вісник. Збірник наукових праць. № 11. Серія “Історичні та політичні науки”, С. 126–131.
Филипчук М. (1991). Роботи Гологірської госпдоговірної експедиції. Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. Львів: Світ, C. 93–95.
Шеломенцев-Терський С.В. (2011). Військова інфраструктура
Волинського князівства в XI–XIV ст. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. Львів:
Національний університет «Львівська політехніка», 770 с.
Janusz B. (1918). Zabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej, Lwów.
Liwoch R. (2003). Stan badań nad grodziskami wczesnośredniowiecznymi i z początków późnego średniowiecza na zachodniej Ukrainie (obwody: iwano-frankowski, lwowski i tarnopolski), «Materiały i sprawozdania Rzeszowskiego Ośrodka Archeologicznego», t. 24, S. 213–297
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
