ІСТОРИКО-РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ У СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Автор(и)

  • Кушнір Вікторія Олександрівна Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (м. Київ). https://orcid.org/0000-0002-0805-4092
  • Іжутова Ірина Володимирівна Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (м. Київ). https://orcid.org/0000-0002-2614-7014

DOI:

https://doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.3-17

Ключові слова:

система стратегічних комунікацій, сектор безпеки і оборони України, історія розвитку стратегічних комунікацій в Україні

Анотація

У статті зроблено історико-ретроспективний аналіз формування та розвитку системи стратегічних комунікацій у секторі безпеки і оборони України та запро-поновано напрямки розвитку державного механізму стратегічних комунікацій (далі – СК) на основі унікального досвіду, отриманого під час роботи у районі бойових дій в ході Антитерористичної операції, операції Об’єднаних сил та досвіду держав – членів НАТО. Проаналізовано специфіку й ефективність найпоширеніших форм комунікацій у Міністерстві оборони та Збройних Силах України, обґрунтовано шляхи удосконалення державного механізму СК у секторі безпеки і оборони України. Особливістю війни гібридного типу є те, що вона добре замаскована і націлена не на фізичне захоплення усієї країни, а на отримання контролю над державою, який досягається через вплив на населення, політиків, бізнес, силові структури. Тому протидія гібридним загрозам вимагає уваги до підвищення стійкості всього суспільства. Базою джерел дослідження стали наукові праці щодо СК, нормативно-правова база та досвід роботи за напрямом СК.
Ключові слова: система стратегічних комунікацій, сектор безпеки і оборони України, історія розвитку стратегічних комунікацій в Україні.

Біографії авторів

Кушнір Вікторія Олександрівна, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (м. Київ).

докторант навчально-наукового центру стратегічних комунікацій у сфері забезпечення національної безпеки та оборони 

Іжутова Ірина Володимирівна, Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (м. Київ).

Начальник кафедри стратегічних комунікацій навчально-наукового центру стратегічних комунікацій у сфері забезпечення національної безпеки та оборони 

Посилання

Амер Анна Наіф. (2012). Державний облік музейних фондів та їх наукова документація. Вісімнадцяті Сумцовські читання: збірник матеріалів наукової конференції “Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства”. 18 квітня 2012 р. Харків: Майдан. С. 12–15.

Гнедовский М.Б., Дукельский В. Ю. (1992) Музейная коммуникация как предмет музееведческого исследования. Музей – культура - общество: Сб. науч. тр. Москва: ЦМР, С. 7–18.

Закон України “Про охорону культурної спадщини». Відомості Верховної Ради України. 2000. № 39. С. 310–358.

Карпов В. (2007). Музейна справа у Збройних Силах України (1996–2006). Київ: ЦМЗСУ, 96 с.

Карпов В. (2015). Соціологія музейної справи. Теоретико-методологічні засади. Міжнародний вісник: культурологія, філологія, музикознавство. Вип. 1 (4). С. 32–35.

Карпов В. (2017). Управління ризиками у сфері захисту музейних колекцій. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. № 3. С. 58–66.

Копитько О. (2005). Музейна стратегія. Український музей: інформаційний бюлетень. № 3. С. 40–42.

Кот С. (2007). Теоретичні проблеми пам’яткознавства. Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика. С. 4–64.

Машталір В. (2015). Формування військово-історичних музеїв на території України. Матеріали 14-ої Всеукраїнської наукової конференції “Актуальні питання історії науки і техніки”, Київ: Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК. С. 271–273.

Машталір В. (2016). Система проектування складних систем типу воєнно-історичних музеїв України. Патент України 109491. Заявл. 02.03.2016, опубл. 25.08.2016. Бюл. № 16.

Міненко Л. (2014). Музейний адміністративний менеджмент. Науково-практична конференція в НАКККіМ “Музейна справа та освіта в Україні”.

листопада 2014 року. Київ: НАКККіМ. С. 92–102.

Музеєзнавство: словник базових термінів (2013). Київ: Фенікс, Національний військово-історичний музей України. 151 с.

Научно-исследовательская деятельность музеев. Музейное дело (2003). Москва. 157 c.

Никишин Н. (1998). “Язык музея” как универсальная моделирующая система музейной деятельности. Музееведение. Проблемы культурной коммуникации в музейной деятельности: сб. науч. тр. НИИ культуры. Москва: С. 7–15.

Равикович Д. (2001). Типология музеев. Российская музейная энциклопедия: в 2 т. Москва: Прогресс, “РИПОЛ КЛАССИК”. Т. 2. С. 237.

Странский З. (1991). Понимание музееведения. Музеи мира. Сб. науч. тр. Москва: НИИК. С. 19–21.

Федорова Л. (2011). З історії воєнно-історичного музейництва в Україні: Київський воєнно-історичний музей (1910-і рр.). Науковий вісник Миколаївського університету імені В. Сухомлинського: збірник наукових праць. Серія: історичні науки. Вип. 3.31. С. 248–262.

Mashtalir V. (2018). Military museology as the phenomenon of museum affairs. The scientific heritage. № 29. Р. 4–8.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-05-11

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ