ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ВИВЧЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ У «МИРНИЙ ПЕРІОД» (1991 – 2014)

Автор(и)

  • Пащук Юрій Михайлович Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів), Україна https://orcid.org/0000-0002-0631-6183

DOI:

https://doi.org/10.33577/2313-5603.35.2021.44-57

Ключові слова:

досвід,, організаційне вивчення та впровадження досвіду,, процес вивчення та впровадження досвіду,, Система узагальнення та поширення досвіду,, Збройні Сили України.

Анотація

У статті досліджено історичні аспекти створення та функціонування Системи узагальнення і поширення досвіду Збройних Сил України у „мирний період” із моменту їх створення у грудні 1991 року по квітень 2014 року, коли розпочалася Антитерористична операція на сході нашої держави.
Потреба у дослідженні історії організаційного вивчення та впровадження у Збройних Сил України та особливостей його функціонування зумовлена, насамперед тим, що, починаючи з січня 2019 року, у Збройних Силах України здійснюється формування перспективної Системи вивчення і впровадження досвіду на основі попередньої Системи узагальнення та поширення досвіду.
Важливість і актуальність цього науково-практичного завдання визначається також тим, що на сьогодні в українській історіографії відсутні дослідження, присвячені вищезазначеному питанню.
Стаття включає аналіз функціонування Системи узагальнення та поширення досвіду упродовж двох із трьох основних етапів свого становлення і розвитку відповідно до геополітичних змін і реформування Збройних Сил – етап „стагнація” (грудень 1991–травень 2013) та етап „реформування” (травень 2013 – квітень 2014).
Розглянуто чотири основні компоненти Системи узагальнення та поширення досвіду: організаційна структура, формалізовані процедури, засоби та підготовка особового складу щодо узагальнення та поширення досвіду.
Дослідження організаційного вивчення та впровадження у Збройних Сил України здійснювалося за двома головними напрямами: вивчення досвіду підготовки військ, зокрема досвіду військових навчань національного та міжнародного рівня; вивчення досвіду застосування українських контингентів у міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки.
На підставі цього аналізу зроблено висновок про низьку дієвість функціо-нування Системи узагальнення та поширення досвіду у вищезазначений „мирний період”. Одним із головних наслідків неефективності Системи було те, що у Збройних Силах України вельми повільно впроваджувалися новації за результатами вивчення як свого досвіду, так і досвіду інших держав. У резуль-таті чого не було проведено кардинальних реформ у Збройних Силах для їх адаптації до тодішнього стратегічного середовища, а українські війська (сили) не були готові до ведення сучасних швидкоплинних воєнних операцій (дій).

Біографія автора

Пащук Юрій Михайлович, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів)

кандидат технічних наук, доцент кафедри іноземних мов та військового перекладу

Посилання

Біла книга 2010. Збройні Сили України (2011). Київ: Міністерство оборони

України, 79 с.

Воєнна історія (2021). Офіційний сайт Міністерства оборони України. URL:

https://www.mil.gov.ua/ministry/istoriya.html

Грицюк В. М., Євсєєв І. Г. (2020). Трансформація органів Робітничо-

Селянської Червоної Армії з вивчення та використання бойового досвіду у роки

Другої світової війни. Воєнно-історичний вісник. Вип. 1 (35). C. 85–100.

Ісаков М., Яковлев М., Хлопецький О., Василів Ю. (2009). Аналіз існуючої

системи аналізу і узагальнення досвіду підготовки військ в об’єднаних збройних

силах НАТО та Сухопутних військах Збройних Сил України. Збірник наукових

праць Харківського університету Повітряних Сил, Вип. 4 (22). С. 150–156.

Котелянець О. (2012). Актуальні питання розвитку міжнародної миро-

творчої діяльності України. Стратегічні пріоритети. Національний інститут

стратегічних досліджень. № 2 (23). С. 185–190.

Обобщение боевого опыта и доведение его до войск Красной Армии и Сил

Флота (2015). Великая Отечественная война 1941-1945 гг. В 12 т. Том 11.

Политика и стратегия Победы: стратегическое руководство страной и

Вооруженными силами СССР в годы войны. Москва: Воениздат. С. 695–776.

Пащук Ю., Пашковський В. (2019). Методологічні підходи до формування у

Збройних Силах України перспективної системи вивчення і впровадження

досвіду. Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 4 (37), С. 36–43.

Про затвердження Інструкції з організації участі національних контингентів

(персоналу) Збройних Сил України у міжнародних операціях із підтримання

миру і безпеки. Наказ Міністра оборони України від 28.12.2011 р. № 840. 21 c.

Протокол наради керівного складу Збройних Сил України щодо створення

системи вивчення та узагальнення передового досвіду у Збройних Силах України

від 27 січня 2014 р. (2014), Київ: Воєнно-наукове управління Генерального

штабу Збройних Сил України, 5 с.

Український прорив: Безпека й оборона (2020). URL: https://www.ukrinform.ua/

rubric-society/3085312-ukrainskij-proriv-bezpeka-j-oborona.html

Years of the JALLC – NATO (2017). Lisbon: NATO Joint Analysis and

Lessons Learned Centre, 160 p.

Cyert R., March J. (1963). A Behavioral Theory of the Firm. Englewood Cliffs,

NJ: Prentice-Hall, 332 p.

Dyson T. (2019). The Military as a learning organisation: establishing the fundamentals

of best-practice in lessons-learned. Defence Studies. Vol. 19. Iss. 2, pp. 107–129.

Dyson T. (2020). Organisational Learning and the Modern Army. A New Model

for Lessons-Learned Processes. 1st Edition. London: Routledge, 276 p.

The NATO Lessons Learned Handbook. Third Edition. (2016). Lisbon: NATO

Joint Analysis and Lessons Learned Centre, 81 p.

Wilk А. (2017). The best army Ukraine has ever had. Changes in Ukraine’s

armed forces since the Russian aggression. Warsaw: Centre for East Studies. 44 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-05-11

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ