ОСТАННІ БОЇВКИ ОУН (МЕЛЬНИКІВЦІВ): ЛУЦЬКИЙ РАЙОН (1945 – 1950 рр.)
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.37.2022.3-17Ключові слова:
ОУН(М), Волинська область, мельниківці, боївка, МДБ, МВС, диверсії, теракти, кур’єриАнотація
Дослідження аналізує створення та діяльність у післявоєнний період диверсійно-терористичних підрозділів (боївки) мельниківського підпілля. Доводить, що чітко окресленим місцем зазначеного процесу були терени Луцького району Волинської області. Хронологічно він охоплював період 1946 – 1950 рр. Встановлено, що зазначені боївки були сформовані з місцевих жителів віком від 16-ти до 29-ти років. Озброєні вони були стрілецькою зброєю (пістолетами, гвинтівками, автоматами, кулеметами), а також гранатами. Диверсійно-терористична діяльність мельниківських боївок спрямовувалася на радянських силовиків, чиновників, активістів, а також таємних інформаторів. Тобто вони були тотожними своїм конкурентам – бандерівському підпіллю. Єдиною відмінністю мельниківських боївок була їх мала чисельність та ізольованість. Кур’єрський зв'язок з керівництвом Проводу українських націоналістів в Мюнхені був несистемним. Суттєвим чином він вплинув лише на процес формування зазначених мельниківських диверсійно-терористичних підрозділів.
Посилання
Антонюк Я. (2012). Діяльність підпілля ОУН(М) на території Волині (1945 –1950 рр.). Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Історичні науки. № 1 (236). С. 49–55.
Антонюк Я. (2014). Останні мельниківці Рівненщини (1945–1949 рр.). З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. № 2 (43). С. 62–100.
Архів управління Служби безпеки у Волинській області (далі – АУСБУ ВО), ф. 5, оп. 1.
Архів управління Служби безпеки в Рівненській області (далі – АУСБУ РО), ф. 5, оп. 1.
Байда Т. (2006). Забороль – наше рідне село. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. 60 с.
Бондаренко К. (1998). Діяльність українських загонів самооборони на Волині, Буковині та у Галичині в роки Другої світової війни. Україна-Польща: важкі питання. Т. 3: Матеріали ІІІ Міжнародного наукового семінару «Українсько-польські стосунки в роки Другої світової війни».
Луцьк, 20–22 травня 1998 р. Варшава: Світовий союз воїнів Армії Крайової, Об'єднання українців у Польщі: Tyrsa. С. 15–31.
Галузевий державний архів Служби безпеки України (далі – ГДА СБУ), ф. 2, оп. 1.
ГДА СБУ, ф. 13, оп.1.
ГДА СБУ, ф. 65, оп. 1.
Григоренко С. (2002). Три роки у Волинських лісах. Розповідь останнього бійця спецгрупи «Похмурого». Аверс прес. 31 жовтня. С. 4.
Дʼяченко А. (2017). Мельниківські збройні формування та їх прихильники в роки радянсько-німецької війни (1941–1945 рр.). Збірник наукових праць «Гілея: науковий вісник». Випуск 116. С. 51–56.
Зек Б. (2019). Волинський обласний провід ОУН(М) у 1941–1944 рр.: структура та кадровий склад. Краєзнавство. № 4. С. 59–68.
Зек Б. (2020). Підпілля ОУН(М) в Луцьку: життєпис Сергія Кротюка (1903 – 1980 рр.). Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник. Випуск XVI. Луцьк: КП ІАЦ «Волиньенергософт». С. 123–132.
Зек Б. (2020). Діяльність Володимир-Волинського окружного проводу ОУН(М) в умовах німецької окупації (1941–1944 рр.). Збірник матеріалів історико-краєзнавчої конференції «Нововолинськ: від західних кордонів Древньої Русі до сучасної Європи» присвяченої 70-річчю міста Нововолинська. Нововолинськ, 2020. С. 24–33.
Крещук С. (1989). Останній з банди «Похмурого». Радянська Волинь. 1989. 14 червня. С. 4.
Чеха М. (1990). Вони і так «пам’ятні». Слово правди. 3 лютого. С. 4.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
