ДЕЗЕРТИРСТВО В РОСІЙСЬКОМУ ВІЙСЬКУ НА ПОЧАТКУ ХІХ СТ.: ПРИЧИНИ І НАСЛІДКИ ПРОБЛЕМИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.33577/2313-5603.37.2022.238-257

Ключові слова:

Російська імперія, регулярна армія, дезертирство, прихову¬вання, законодавство, місцеві органи влади, слідство, населення.

Анотація

У статті вивчено та проаналізовано причини дезертирства солдатів з регуляр­ної армії Російської імперії. Наводяться наукові трактування та оцінки цього явища у працях істориків та сучасників. У хронологічному порядку представлена еволю­ція законодавчої бази, створеної з метою тотального придушення як прагнення солдатів залишити військову службу, так й співчуття місцевого населення у вигляді приховування і допомоги втікачам, зведеним на той час державою у статус злочинців.

Показано спроби солдатів-втікачів врятуватися та уникнути репресій і пока­рань з боку імперської військово-судової машини, їх відчайдушні намагання втекти з території імперії чи розчинитися у місцевому соціумі. 

Доведено репресивний характер дій чиновників повітових силових установ, представлено основні стадії проведення слідчих заходів, які зазвичай призводили до жорстких вироків. За допомогою архівної та законодавчої бази показано соціа­льні протиріччя та конфлікти між представниками різних верств тодішнього соціуму, в центрі якого опинилися втікачі з армії, а саме – мотивації до донесення, полювання на людей за грошову винагороду, зведення особистих рахунків сільсь­кого керівництва з односельцями.

Науково аргументовано, що дезертирство було однією з соціально-політичних вад у кріпосницькому механізмі військової машини московської держави.
Як наслідок, ставлення місцевих органів влади та населення до солдатів-втікачів було діаметрально протилежним, і часто у таких випадках призводило до конфліктів між їхніми представниками.

Біографія автора

Анатолій Юрійович Скрипник, НРЗВО Кам’янець-Подільський державний інститут

професор кафедри соціальної роботи, психології та соціокультурної діяльності імені Т.Г. Сосновської

Посилання

Бобровский П. (2011). Военное право в России при Петре Великом. Ч. 2. Артикул воинский по русским и иностранным источникам. Вып. 3. Москва: Книга по требованию.

Богданов Л. (1979). Русская армия в 1812 году. Организация, управление, вооружение. Москва: Воениздат.

Величко К. (ред) (1915). Военная энциклопедия. Т. XVIII. Москва: тип. т-ва И. Сытина.

Глезеров С. (2021). Предатели в русской истории. 1000 лет коварства, ренегатства, хитрости, дезертирства, клятвопреступлений и государственных измен. Москва: Центрполиграф.

Державний архів Волинської області (далі – ДАВО). Ф. 363, Оп. 1, Спр. 426 (1837 р.). Справа по обвинуваченню Прокоф’єва Семена у дезертирстві. Арк. 1–2 зв.

ДАВО. Ф. 363. Оп. 1. Спр. 458 (1838 р.). Справа по розслідуванню зниклого військового кантоніста Кожичука Власа. Арк. 1–4; 13–14; 111.

ДАВО. Ф. 363. Оп. 1. Спр. 1346. (1853 р.). Справа по обвинуваченню Васільєва Михайла у дезертирстві і неправдивих свідченнях. Арк. 11-12; 14-21.

Державний архів Житомирської області (далі – ДАЖО). Ф. 9. Оп. 1. Спр. 12 (1851 р.). По справі арештантів Гуцалова і Ожаровського, що виявилися дезертирами. Арк. 3-8; 13-15 зв.

ДАЖО. Ф. 16. Оп. 4. Спр. 117 (1797 р.). Про переховування селянином с. Києнки Новоградволинського повіту Муляром, біглого рекрута Омельнюка. Арк. 1-6.

ДАЖО. Ф. 16. Оп. 4. Спр. 349 (1798 р.). Про селян села Ракове, Івана і Демида Оніщуків та їх синів Павла і Клима, звинувачених в переховуванні біглих солдатів. Арк. 1-14; 17-20 зв.; 30.

Державний архів Рівненської області (далі – ДАРО). Ф. 22. Оп. 2. Спр. 207 (1848 р.). Справа на затриманого ямщиком Острозької поштової станції невідомого чоловіка в солдатській шинелі, що назвався селянином Максимом Антоновим. Арк. 3-4 зв.; 18-25.

ДАРО. Ф. 384. Оп. 5. Спр. 994 (1832 р.). Справа про втечу чотирьох польських солдатів з Охотського піхотного полку. Арк. 1-3; 15-19.

Державний архів Черкаської області (далі – ДАЧО). Ф. 660. Оп. 1. Т. 1. Спр. 166 (1799 р.). Укази Імператора про розшук біглих солдатів, кріпосних селян і втікачів церковнослужителів. Арк. 1-3 зв.; 4-7.

ДАЧО. Ф. 660. Оп. 1. Т. 1. Спр. 228 (1801 р.) Переписка з Київською духовною дікастерією про переховування Михайлівським монастирем біглого рекрута. Арк. 1-2 зв.; 3-5; 8-9.

ДАЧО. Ф. 660. Оп. 1. Т. 1. Спр. 1171 (1834 р.). Переписка з поліцією про заборону духівництву утримувати осіб без паспортів. Арк. 4-6; 10-21.

Довнар-Запольский М. (1912). Обзор новейшей русской истории. Т. 1. Киев: тип-я И. Чоколова.

Зедделер Л. (ред) (1854). Военный энциклопедический лексикон. Т. V. Санкт-Петербург: В типографии штаба военно-учебных заведений.

Игнатов В. (2018). Дезертиры в истории России и СССР. Москва: Вече.

Каллаш В. (ред.) (1912). Из «Записок» полковника А. К. Карпова. Двенадца-тый год. В воспоминаниях и переписке современников. Москва : тип. т-ва И. Сытина.

Корнилов В. (2008). Рекрутская повинность и внутреннее состояние рус-ской армии в первой половине XIX века. Вестник МГПУ. Серия «Исторические науки». Москва : 1 (22). 141 с.

Назарян Е. (2012). Дезертирство в русской армии : мотивы и обстоятельства. Отечественная война 1812 года.

Источники. Памятники. Проблемы: материалы XVII Международной научной конференции. Можайск.

Полный свод законов Российской империи (далі – ПСЗРИ). Собр. 1. Т. ХХІV. 1797. О штрафе и пене за укрывательство и водворение военных дезертиров. № 18244.

ПСЗРИ. Собр. 1. Т. ХХV. 1798. О не пропуске Российских дезертиров чрез границы Российские. № 18608.

ПСЗРИ. Собр. 1. Т. ХХV. 1798. О денежном награждении за отыскание каждого беглого. № 18784.

ПСЗРИ. Собр. 1. Т. ХХV. 1799. О распределении беглых солдат укоренив-шихся в Киевской Губернии. № 18870.

ПСЗРИ. Собр. 1. Т. ХХVІ. 1800. О взносе полицейских изследований, о прили¬чившихся держателях дезертиров, с мнениями прямо в Губернское правление. № 19241.

ПСЗРИ. Собр. 1. Т. ХХVІ. 1800. О даче за привод дезертиров к Земскому Начальству в награждение по 10 рублей с каждого человека. № 19270.

ПСЗРИ. Собр. 1. Т. ХХХІІ. 1812. О правилах взыскания и наказания за укрывательство дезертиров и о произвождении и решении дел сего рода без очереди. № 25029.

ПСЗРИ. Собр. 2. Т. ІІ. 1827. О наказаниях за придержательство беглых. № 1540.

ПСЗРИ. Собр. 2. Т. V. Отд. 2. 1830. Об отсылке нижних чинов после первого побега в ближайшие полки по роду войск, в коих служили до онаго. № 3926.

ПСЗРИ. Собр. 2. Т. VІ. Отд. 1. 1831. О порядке требования справок о нижних Воинских чинах, пойманных или явившихся из бегов. № 4757.

ПСЗРИ. Собр. 2. Т. VІІ. 1832. О мерах по искоренению пристанодержа-тельства беглых солдат. № 5843.

ПСЗРИ. Собр. 2. Т. ІХ. Отд. 1. 1834. О мерах к искоренению бродяжничества и пристанодержательства беглых в Западных Губерниях. № 6733.

ПСЗРИ. Собр. 2. Т. ХІІІ. Отд. 2. 1838. О нижних чинах, показавших себя в побеге бродягами. № 11769.

ПСЗРИ. Собр. 2. Т. ХVІ. Отд. 1. 1841. О всемилостивейшее дарованных милос¬тях и облегчениях по случаю бракосочетания Его Императорского Высочества, Государя Наследника, Царевича и Великого Князя Александра Николаевича. № 14460.

Пруцакова, В. (2017). Дезертирство из Русского оккупационного корпуса во Франции. Известия УрФУ. Серия 2. Гуманитарные науки. 19 (1), 177-185.

Российский государственный военно-исторический архив (1900). ВУА. Оте-чественная война 1812 года. Т. 1. Ч. 1. Отд. 1. С-Петербург, 577 с.

Сидорук С. (2008a). Військові повинності населення Поділля у кінці XVIII – в першій третині ХІХ століття. Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. 18, 300–308.

Сидорук С. (2008b). Рекрутчина як суспільне явище у народнопоетичній твор¬чості подолян. Освіта, наука і культура на Поділлі. 11, 364-373.

Скрипник А. (2012). Участь російських військ у поділах Речі Посполитої на Правобережній Україні (1792-1795 рр.). Наукові записки Тернопільського націо-нального педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. 1, 8-11.

Скрипник А. (2014). Особливості квартирування російських військ на території Правобережної України в першій половині ХІХ ст. Наукові записки Тернопіль¬ського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. 2. (1), 30-37.

Чолий С. (2016). Дезертирство как социальное явление познего европейского модерна (1871-1918). Вестник Балтийского федерального университета им. И. Канта. Сер.: Гуманитарные и общественные науки. 1, 39-48.

Stier E. (1905). Fahnenfluсht und unerlaubte entfernung. Berlin.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-07-07

Номер

Розділ

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ