ВІЙСЬКО ЯК ЗАПОРУКА ДЕРЖАВНОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ МІЛІТАРНОЇ КОНЦЕПЦІЇ ОУН (б) НАПЕРЕДОДНІ НАЦИСТСЬКО-РАДЯНСЬКОГО ЗІТКНЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.40.2023.32-47Ключові слова:
державність, збройні сили, повстанський рух, Організація українських націоналістів, Українська Народна Самооборона, Українська Повстанська АрміяАнотація
Процес національного державотворення з кінцевою метою у вигляді утвердження Української самостійної соборної держави слід вважати однією із визначальних віх діяльності Організації українських націоналістів (бандерівців). Формування повноцінного державного організму, у свою чергу, вимагало паралельної розбудови національного війська. Нагальність утворення збройних сил підкреслювалася обставинами початку Другої світової війни. Дійсність спонукала керівництво згаданої структури до пошуку можливостей та шляхів реалізації означених складових національної мети.
У матеріалах статті аналізується військовий вимір справи національного державотворення у трактуванні керівництва радикального крила українських націоналістів на тодішньому етапі. Проаналізовано концептуально-теоретичні засади процесу розбудови національних збройних сил у баченні представників проводу Організації українських націоналістів (бандерівців). Визначено територіально-адміністративні особливості вітчизняного військового будівництва.
Окреслено намагання діячів тодішнього революційного крила націоналістичного руху розгорнути справу формування збройних сил у практичному вимірі, зокрема у вигляді повстанського руху та регулярних частин «Української Національної Революційної Армії».
Представлено в узагальненій формі специфіку згаданого процесу. Загально окреслено складові концепції розбудови національних збройних сил, а також окремі етапи їхнього постання з урахуванням суспільно-політичних тенденцій розвитку окремих регіонів України.
Означений комплекс подій представлено на тлі відображення відношення окупаційних режимів до національних державницьких устремлінь. Стверджується факт того, що процес розбудови національних регулярних збройних сил та його проміжні етапи у формах Української Повстанської Армії (Волинь, 1942−1943 рр.) та Української Народної Самооборони (Галичина, 1943 р.) слід розглядати у перспективі розбудови регулярних збройних сил. Підкреслюється кінцева мета їхнього функціонування у вигляді здобуття та утвердження Української самостійної соборної держави.
Посилання
Бедрій А. (1983). ОУН і УПА. Нью-Йорк, Лондон, Мюнхен, Торонто: Українська центральна інформаційна служба. 64 с.
Боляновський А. (2003). Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939–1945). Львів: Місіонер, ЛНУ ім. І. Франка, Канадський ін-т українських студій Альбертського університету. 686 с.
Власенко С., Кокін С., Лозицький В., упоряд. (2011). Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1946−1952. Літопис УПА. Нова серія. Т. 15. Кн. ІІ. Київ, Торонто: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, вид-во «Літопис УПА», Державний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ. 837 с.
Дашкевич Я., Кук В., упоряд. (2001). Українське державотворення. Акт 30 червня 1941. Збірник документів і матеріалів. Львів, Київ: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, літературна агенція «Піраміда». 556 с.
Дрогобицький І. (2019). Наука війни в часі війни: система військового вишколу ОУН(б) у Галичині (1943−1944). В кн.: Соляр І., ред., Колб Н., упоряд. (2019). Освіта національних меншин в Україні: історичні традиції, правові засади, сучасні виклики (ХХ – початок ХХІ століть). Кн. 2. Львів: Національна академія наук України, Інститут українознавства ім. І. Крипʼякевича. С. 285‒297 (370 с.).
Ільків М. (2020). Німецькі концентраційні лагери. Спогад. Нью-Йорк, 1983. В кн. Українські націоналісти в боротьбі проти нацизму: збройне протистояння, спротив у німецьких тюрмах і концтаборах, діяльність на еміграції. Документи та матеріали / упоряд. і відп. ред. М. Романюк. Львів: НАН України Ін-т українознавства імені І. Крип’якевича. С. 203−218.
Кардаш Я., Попович І. (2012). Друг Богдан-Андрій Пришлякевич, оборонець Карпатської України, член ОУН, вояк УПА. Пластовий шлях. Журнал Пластової Думки та інформації. Ч.4 (127). С. 55.
Кук В. (2004). Державотворча діяльність ОУН. Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 р. Київ, Львів. 32 с.
Кульчицький С. В., ред. (2005). Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія: історичні нариси. К.: Ін-т історії України НАН України, Наукова думка. 495 с.
Майоров М. (2017). Непростий вибір союзника: українці між західними демократіями та гітлерівською Німеччиною. В кн.: Від рейхстагу до Іводзіми. У полум’ї війни. Україна та українці у Другій світовій. Історія без цензури, ред. Я. Примаченко. Харків: Клуб сімейного дозвілля, ПРАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”». С. 243‒315.
Мірчук П. (1992). Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовости. Хмельницький: Поділля, 1992. 144 с.
Паньківський К. (1990). Військові справи − Дивізія «Галичина». В кн.: Українська дивізія «Галичина». Матеріяли до історії. Торонто, Нью-Йорк: Брацтво кол. Вояків І-ої УД Української Національної Армії. С. 25−69.
Патриляк І.(2012). «Встань і борись! Слухай і вір...»: українське націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939−1960 рр.). Львів: Часопис,. 592 с.
Патриляк І., В’ятрович В. (2017). Повернення на арену історії: український визвольний рух у роки Другої світової війни. В кн.: Від рейхстагу до Іводзіми. У полум’ї війни. Україна та українці у Другій світовій. Історія без цензури, ред. Я. Примаченко. Харків: Клуб сімейного дозвілля, ПРАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”». С. 118‒199.
Патриляк І., Руккас А. (2017). Заручниця геополітики: українські землі напередодні та на початку Другої світової війни (1939−1941 р.). В кн.: Від рейхстагу до Іводзіми. У полум’ї війни. Україна та українці у Другій світовій. Історія без цензури, ред. Я. Примаченко. Харків: Клуб сімейного дозвілля, ПРАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”». С. 5−40.
Примаченко Я., Майоров М. (2016). Україна та українці у Другій світовій війні. В кн.: Поле битви ‒ Україна. Від «володарів степу» до «кіборгів». Воєнна історія України від давнини до сьогодення. Історія без цензури, упоряд. К. Галушко. Харків: Клуб сімейного дозвілля, ПРАТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”». С. 290‒335.
Романишин О., упоряд. (2006.) 65-та річниця проголошення Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року. 1941−2006. Збірник матеріалів і документів. Київ: Українська Видавнича Спілка. 136 с.
Романюк М., ред. (2020). Українські націоналісти в боротьбі проти нацизму: збройне протистояння, спротив у німецьких тюрмах і концтаборах, діяльність на еміграції. Документи та матеріали. Львів: НАН України Ін-т українознавства імені І. Крип’якевича. 904 с.
Стебельський І. (1999). Шляхами молодості і боротьби: Спогади, статті, листування. К.: «Смолоскип». 368 с.
Шухевич Р. «Тарас Чупринка» (1948). До генези Української Головної Визвольної Ради. В кн.: Богунов С., Даниленко В., Кентій А., Кокін С., Лозицький В., Посівнич М., упоряд. (2007). Життя і боротьба «Тараса Чупринки» (1907−1950). Документи і матеріали. Літопис УПА. Нова серія. Т. 10. К., Торонто: НАН України, Ін-т української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, вид-во «Літопис УПА», Державний комітет архівів України, ЦДАГО України, ГДА СБУ. С. 335−347.
Topolski J. (1999) Polska dwudziestego wieku 1914−1999. Poznan: Wydawnictwo Poznanskie. 248 s.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
