РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ВИВЧЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ ТА ЙОГО ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ НА ДОНБАСІ (2014–2021)
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.40.2023.147-169Ключові слова:
абсорбційна спроможність, війна на Донбасі, процес вивчення та впровадження досвіду, військова адаптація, організаційне вивчення і впровадження досвіду, Збройні Cили УкраїниАнотація
У статті розглянуто історичні аспекти розвитку формальних процесів організаційного вивчення та впровадження досвіду (ВВД) у Збройних Силах України (ЗСУ) й ефективність цих процесів під час російсько-української війни на Донбасі (2014–2021).
Досліджено основні етапи становлення та прогресу колективного ВВД у ЗСУ, що характеризується двома послідовними системами аналізу та засвоєння уроків (АЗУ): Системою узагальнення та поширення досвіду (2014–2018) і Системою вивчення та впровадження досвіду (2019–2021). За результатами емпіричного дослідження, проведеного за участі військовослужбовців ЗСУ, а також опрацювання джерельних матеріалів, зокрема, архівних і нормативних документів, оцінено дієвість процесу ВВД у сприянні реформуванню ЗСУ відповідно до оперативних потреб. Незважаючи на те, що після ескалації російської агресії у 2014 році було зроблено певні позитивні кроки, спрямовані на імплементацію у діяльність ЗСУ найкращої світовї практики ВВД, було зроблено висновок, що ефективність процесу АЗУ, отриманих під час війни на Донбасі, в цілому була низькою.
Обгрунтовано необхідність проведення низки організаційних заходів із удосконалення діяльності ЗСУ для зниження негативного впливу бюрократичної політики та недосконалої організаційної військової культури на процес ВВД. Виокремлено важливість покращення спроможності цивільного керівництва України здійснювати ефективний контроль за розвитком ВВД, необхідність підтримки цих зусиль із боку США і НАТО.
Посилання
Біла книга 2010. ЗСУ (2011). Київ: Міністерство оборони України, 79 с.
Воєнна історія 2021. Офіційний сайт Міністерства оборони України. URL: https://www.mil.gov.ua/ministry/istoriya.html.
Д 2015. Про затвердження та введення в дію термінових донесень Генерального штабу ЗСУ. Директива Генерального штабу ЗСУ, Д-23, 09.12.2015 р.
Д 2016. Порядок узагальнення, аналізу та врахування бойового досвіду. Наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ № 3167 від 30.10.2016 р.
Д 2020. Доктрина з вивчення та впровадження досвіду у Збройних Силах України. ВКП 7-00(01).01. 3.07.2020 р. 30 с.
Інструкція 2011. Про затвердження Інструкції з організації участі національних контингентів (персоналу) ЗСУ у міжнародних операціях із підтримання миру і безпеки. Наказ МО України від 28.12.2011 р. № 840. 21 c.
Інструкція 2014. Тимчасова інструкція керівникам органів військового управління та командирам військових частин по вивченню, узагальненню й упровадженню досвіду застосування військ (сил) в Антитерористичній операції. Затверджена начальником Генерального штабу ЗСУ 9.08.2014. 7 с.
Інструкція 2020. Тимчасова інструкція вивчення та впровадження досвіду у Збройних Силах України. ВКДП 7-00(01).01. 15.07.2020 р. 72 с.
Ісаков М., Яковлев М., Хлопецький О., Василів Ю. (2009). Аналіз існуючої системи аналізу і узагальнення досвіду підготовки військ в об’єднаних збройних силах НАТО та Сухопутних військах ЗСУ. Збірник наукових праць Харківського університету Повітряних Сил, Вип. 4 (22). С. 150–156.
Котелянець О. (2012). Актуальні питання розвитку міжнародної миротворчої діяльності України. Стратегічні пріоритети. Національний інститут стратегічних досліджень. № 2 (23). С. 185–190.
НДР 2020. Науково-дослідна робота, шифр “Досвід-ЗСВ”. Звіт заключний. Державна реєстрація № 0120u102708. Львів: НАСВ, 2020. 126 с.
Пащук Ю., Пашковський В. (2019). Методологічні підходи до формування у Збройних Силах України перспективної системи вивчення і впровадження досвіду. Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, № 4 (37), С. 36–43.
Пащук Ю. (2021). Історичні аспекти організаційного вивчення і впровадження досвіду у Збройних Силах України у “мирний період” (1991-2014). „Військово-науковий вісник” НАСВ. Випуск №35, м. Львів, НАСВ, 2021, с. 44-57.
План 2018. План створення у Збройних Силах України перспективної системи узагальнення та впровадження досвіду. Затверджений начальником Генерального штабу Збройних Сил України 27.11.2018. 7 с.
Протокол 2014. Протокол наради керівного складу ЗСУ щодо створення системи вивчення та узагальнення передового досвіду у ЗСУ від 27 січня 2014 р. (2014), Київ: Воєнно-наукове управління Генерального штабу Збройних Сил України, 5 с.
Bueger, C. and Gadinger, F. 2014. International Practice Theory: New Perspectives Basingstoke: Palgrave Macmillan.
Bukkvoll, T. 2019. “Fighting on Behalf of the State: The Issue of Pro-Government Militia Autonomy in the Donbas War.” Post-Soviet Affairs 35 (4): 293-307.
Bukkvoll, T. and V. Solovian. 2020. “The Threat of War and Domestic Restraints to Defence Reform: How Fear of Major Military Conflict Changed and Did Not Change the Ukrainian Military 2014-2019.” Defence Studies 20 (1): 21-38.
Burnham, P. et al. 2004. Research Methods in Politics. Basingstoke: Palgrave Macmillan.
Chumak, V. and A, Razumtsev. 2004. “Ukrainian Participation in Peacekeeping: The Yugoslavian Experience.” In Warriors in Peacekeeping: Points of Tension in Complex Cultural Encounters. A Comparative Study Based on Experiences in Bosnia edited by J. Callaghan and M. Schönborn. Münster: LIT Verlag.
Croissant, A. and D. Kuehn (eds). 2017. Reforming Civil-Military Relations in New Democracies. Berlin: Springer.
De Long, D. and Fahey, L. 2000. “Diagnosing Cultural Barriers to Knowledge Management.” Academy of Management Executive 14 (4): 113-127.
Dyson, T. 2019. Organisational Learning and the Modern Army: A New Model for Lessons-Learned Processes. Abingdon: Routledge.
Dyson T. and Pashchuk Y. (2022). Organisational learning during the Donbas War: the development of Ukrainian Armed Forces lessons-learned processes, Defence Studies, Volume 22, 2022 - Issue 2: 141-167.
Foley, R., et al 2011. Transformation in Contact: Learning the Lessons of Modern War. International Affairs 82 (2): 253–270.
Grant, G. 2021. Seven Years of Deadlock: Why Ukraine’s Military Reforms are Going Nowhere and How the US Should Respond. The Jamestown Foundation https://jamestown.org/program/why-the-ukrainian-defense-system-fails-to-reform-why-us-support-is-less-than-optimal-and-what-can-we-do-better/. [Date accessed 3 August 2021].
Griffin, S. 2017. Military Innovation Studies: Multidisciplinary or Lacking Discipline? Journal of Strategic Studies, 40 (1-2): 196-224.
Jans, N. 2013. “Getting on the Same Net: How the Theory-Driven Academic Can Better Communicate with the Pragmatic Military Client.” In Routledge Handbook of Research Methods in Military Studies edited by J. Soeters et al. Abingdon Routledge.
Käihkö, I. 2018. A Nation-in-the-Making, in Arms: Control of Force, Strategy and the Ukrainian Volunteer Battalions. Defence Studies 18 (2): 147-166.
Kelly, K.P. and J. Johnson-Freese, 2014. Getting to the Goal in Professional Military Education. Orbis 58 (1): 119-131.
Kiszely, J. 2013. The British Army and Thinking about the Operational Level. In British Generals in Blair’s Wars, edited by J. Bailey, R. Iron and H. Strachan, 119-131. Aldershot: Ashgate.
Marcus, R. 2015. Military Innovation and Tactical Adaptation in the Israel–Hizballah Conflict: The Institutionalization of Lesson-Learning in the IDF. Journal of Strategic Studies 38 (4): 500-528.
Mosser, M. 2010. Puzzles vs. Problems: The Alleged Disconnect between Academics and Military Practitioners. Perspectives on Politics 8 (4): 1078-1080.
NATO LL 2016. NATO Lesson Learned Handbook Third Edition, 2016. Lisbon: Joint Analysis and Lessons Learned Centre. 81 p.
NATO JA 2016. Joint Analysis Handbook, 4th Edition, 2016. Lisbon: Joint Analysis and Lessons Learned Centre. 135 p.
NRU 2020. NATO Representation to Ukraine. Letter NRU 2020/082, Kyiv, Ukraine, 21 August 2020. 10 p.
Pedler, M., T. Boydell, and J. Burgoyne. 1989. Towards the Learning Company. Management Education and Development, 20 (1): 1-8.
Perla, P. and E.D. McGrady. 2011. Why Wargaming Works. Naval War College Review 64 (3): 111-130.
Ploumis, M. 2020. Mission Command and Philosophy for the 21st Century. Comparative Strategy 39 (2): 209-218.
Puglisi, R. 2015. General Zhukov and the Cyborgs: A Clash of Civilisation within the UAF. Instituto Affair Internazionali Working Paper 15 (14): 1-22.
Puglisi, R. 2017. Institutional Failure and Civic Activism: The Potential for Democratic Control in post-Maidan Ukraine. In Reforming Civil-Military Relations in New Democracies edited by A. Criossant and J. Kuehn, 41-61. Berlin: Springer.
Rathburn, B. 2008. A Rose by Any Other Name? Neoclassical Realism as the Logical and Necessary Extension of Structural Realism. Security Studies 71 (2): 294-321.
Sanders, D. 2017. The War We Want; The War That We Get: Ukraine’s Military Reform and the Conflict in the East. The Journal of Slavic Military Studies 30 (1): 30-49.
Sangar, E. 2016. The Pitfalls of Learning from Historical Experience: The British Army’s Debate on Useful Lessons for the War in Afghanistan. Contemporary Security Policy 32 (2): 223-245.
Serena, C. 2011. A Revolution in Military Adaptation: The US Army in the Iraq War. Washington: Georgetown University Press.
Soeters, J. et al. 2014. Introduction. In Handbook of Research Methods in Military Studies edited by J. Soeters et al. Abingdon: Routledge.
Van der Vorm, M. 2021. War’s Didactics: A Theoretical Explanation on How Militaries Learn from Conflict. Research Paper 177. Breda: Netherlands Defence Academy.
Wilk А. 2017. The Best Army Ukraine Has Ever Had: Changes in Ukraine’s Armed Forces since the Russian Aggression. Warsaw: Centre for East Studies. 66: 1 - 44.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
