«ПІДКУПИВ ТИХ, КОГО НЕ ЗМІГ ПОДОЛАТИ В БОЮ»: ВІЙНА З АВАРАМИ КОРОЛЯ АВСТРАЗІЇ СИГІБЕРТА І
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.40.2023.258-273Ключові слова:
Аварський каганат, Баян І, Королівство франків, Австразія, Сигіберт І, дипломатичні відносиниАнотація
Конгломерат монголоїдних кочовиків аварів, мігрувавши на терени Центрально-Східної Європи протягом 60–х років VI ст. зі степів Передньої Азії, був швидко включений у систему дипломатичних зв’язків регіону. Одним із головних каталізаторів цього процесу була дипломатія Візантійської імперії. У подальші роки, у зв’язку з економічним та мілітарним ослабленням Ромеї на Балканах, утворена кочовиками протодержава, відома в історіографії як Аварський каганат, розгорнула активну зовнішню політику супроти Імперії. При цьому аварський каган Баян І розглядав у якості потенційного вектора експансії землі на захід від Віденського лісу – терени розділеного Королівства франків, і передусім королівство Австразію.
На відміну від зносин із Ромеєю, які характеризувались нестабільністю: укладенням короткочасних мирних договорів та участі дипломатичних посольств з обох сторін, відносини Баяна з австразійським королем Сигібертом І (561–575) почались із набігів кочовиків на землі франків. Участь послів з боку аварів та франків була при цьому мінімальною. Відрізнялись своїм характером і бойові дії – на відміну від наступників Юстиніана Великого (527–565), а також через специфіку еволюції влади у германських королівствах на руїнах Західного Риму, Сигіберт не цурався брати безпосередню участь у відбитті атак «гунів». Це зрештою завершилось взяттям монарха франків у полон та укладенням довготривалого мирного договору з аварами, що не порушувався у подальші два століття.
У статті на основі повідомлень франкських, візантійських та лангобардських істориків другої половини VI cт. – ІХ ст. розглянуто особливості внутрішньополітичного розвитку Королівства Франків та Аварського каганату протягом першої половини VI ст. Здійснена спроба відтворити хронологію війни з аварами короля Австразії Сигіберта І та обставини, що сприяли розгортанню конфлікту. Проаналізовано фактори, які сприяли експансії аварів щодо франкського королівства Австразії, а також виходу Держави Сигіберта та кочової політії зі стану збройного протистояння.
Посилання
Бородин O. (1983). Славяне в Италии и Истрии в VI–VII вв. Византийский временник. № 44 (69). С. 48 59.
Буданова В. (2000). Варварский мир эпохи Великого переселения народов. Москва, «Наука», 540 с.
Войтович Л. (2010). Прикарпаття в другій половині І тисячоліття н.е.: найдавніші князівства. Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 45. Львів, ЛНУ ім. І. Франка. С. 13-54.
Войтович Л. (2011). Галицько-Волинські етюди. Біла Церква, Видавець Пшонківський О. В., 480 с.
Жданович О. (2016). Посольства аваров у Менандра Протектора (комментированный перевод фрагментов источника). Золотоордынское обозрение. Т. 4. № 4. Казань. С. 881-893.
Кланица З. (1987). Падение Аварской державы в Подунавье. Этносоциальная и политическая структура раннефеодальных славянских государств и народностей. Москва. С. 74-82.
Мельник В. (2019a). Международно-правовая деятельность франкских королей в первой половине VI века. Юридичний вісник. № 3. Одеса. С. 182-195.
Мельник В. (2019b). Федеративные отношения между Римом и варварами в эпоху Домината. Конституційно-правові економічні студії. № 1. Ужгород. С. 87-93.
Мельник В. (2020). Социально-правовые реалии «Аварского каганата»: фактор Yersinia pestis и дискурс международной правосубъектности восточноевропейского кочевого сообщества. Аннали юридичної історії. Т. 4 (3). Київ. С. 30-72.
Лагодич В. (2021a). Етногенез аварів протягом IV–VII ст. та походження етноніму «Awar». Записки Львівського медієвістичного клубу. Вип. 5. Львів. С. 11-24.
Лагодич В. (2021b). Аварський каганат у військово-політичних відносинах Центрально-Східної Європи VI–ІX ст. Проблеми історії війн і військового мистецтва. Вип. 3. Львів. С. 7-22.
Митрофанов А. (2016). Аварский каганат как политический феномен языческого этно-религиозного контекста развития христианской ойкумены. Христианское чтение. № 6. Санкт-Петербург. С. 350-370.
Пилипчук Я. (2016). Аварский каганат в системе международных отношений раннего средневековья. Arhivum Eurasiae Medium Aevi. № 22. Wiesbaden. С. 125-160.
Пилипчук Я. (2022). Тюркские каганаты рода Ашина в истории Евразии. Проблемы древней и средневековой истории Чача. Вып. 9. Saarbrücken. С. 77-126.
Приходнюк О. (1997). Анти та авари. Проблеми походження та історичного розвитку слов'ян. Київ-Львів. С. 142-148.
Старостин Д., Гайворонский И. (2014). Разделы власти в королевстве франков эпохи Каролингов от Пипина III до Верденского раздела (751–843 гг.). Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия История. Санкт-Петербург. С. 71-81.
Aimoini monachi inclyti coenobii D. Germani à Pratis (1602). Libri quinque de Gestis Francorum. Parisiis, V+918 p.
Curta F. (2009). The Making of Slavs: History and Archaeology of the Lower Danube Region c. 500–700. Cambridge, University Press, 463 p.
Curta F. (2021). Oblivion and invention. Charlemagne and his wars with the Avars. Frühmittelalterliche Studien. Vol. 55, № 1. Münster. P. 61-88.
Die Chronik Fredegars und der Frankenkönige, die Lebensbeschreibungen des Abtes Columban, der Bischöfe Arnulf, Leodegar und Eligius, der Königin Balthilde. Übersetz von Abel O. Leipzig, 1888. XXV+187 s.
Erikson A. (1965). The Problem of Authorship in the Chronicle of Fredegar. Eranos. № 63. Uppsala. P. 47-76.
Georgiev P. (2019). Princeps Avarum and Cani Zauci in Aachen in the autumn of 811. Towards the Bulgarian-Frankish relations under the rules Krum (802?–814) and Omurtag (814–831). Studia ad Archaeologiam Pazmaniensia. Vol. 24.1. Budapest. P. 135-152.
Guignes J., de. (1756). l’Histoire générale des Huns, des Turcs, des Mogols et des autres Tartares occidentaux. Paris. XCV+522 p.
Goffart W. (1963). The Fredegar Problem Reconsidered. Speculum. № 38, vol. 2. Chicago. P. 206-241.
Hägermann D. (2003). Karl der GroßE. REINBECK, ECON VERLAG. 160 S.
Heršak E., Silič A. (2002). Avari: osvrt na njihovu etnogenezu i povijest. Migracijske i etničke teme. Vol. 18 № 2–3. Zagreb. P. 197-224.
History of the Langobards by Paul the Deacon (1906). Translated by Foulke W. Philadelphia, University Press, XLIII+437 p.
HurbaniČ M. (2015A). THE NOMADS AT THE GATES: SOME NOTES ON THE USE OF SIEGE ARTILLERY BY THE AVARS. THE CULTURAL AND HISTORICAL HERITAGE OF VOJVODINA IN THE CONTEXT OF CLASSICAL AND MEDIEVAL STUDIES. NOVI SAD. P. 75-89.
HurbaniČ M. (2015B). VPÁDY AVAROV NA BALKÁNSKE ÚZEMIA VÝCHODORÍMSKEJ RÍŠE V ROKOCH 582–626. HISTORICKў Časopis. Vol. 63.3. Bratislava. P. 387-404.
Kardaras G. (2011). Byzantine-Avar Relations After 626 and the Possible Channels of Communication. Arhivum Eurasiae Medium Aevi. № 11. Wiesbaden. P. 21-42.
Krusch B. (1882). “Die Chronicae des sogenannten Fredegar”. Neues Archiv der Geselschaft für Ältere Deutsche Geschichtskunde zur Beförderung einer Gesamtausgabe der Quellenschriften deutscher Geschichten des Mittelalters. Band 7. Hannover. S. 247-351.
KUSTERNIG A., Haupt H. (1982). Quellen zur Geschichte des 7. und 8. Jahrhunderts. Die vier Bücher der Chroniken des sogenannten FREDEGAR. Darmstadt, Wissenschaftliche Buchgesellschaft, XIV+567 p.
Lebecq S. (1994). Les Origines Franques Vème–IXème siècle. Paris, Seuil, 320 p.
Lot F. (1914). Encore la chronique du pseudo–Frédégaire. Revue historique. T. 115. Paris. P. 305-337.
MacGeorge P. (2003). Late Roman Warlords. Oxford, University Press, 368 p.
Pohl W. (2018). The Avars: A Steppe Empire in Central Europe, 567–822. Itacha and London, Cornell University Press, 540 p.
Sancti Georgii Florentii Gregorii, episcopi Turonensis, Historiae Ecclesiasticae Francorum libri decem ex duobus codd. mss. nunc primum, cura leglay et teulet, collatis (1836). T. 1. Parisiis, XIV+515 p.
Schnürer G. (1900). Die Verfasser des sogenannten Fredegar-Chronik. Freiburg, Commissionsverlag der Universatætbuchhaldung, 263 s.
Stein E. (1919). Studien zur Geschichte des byzantinischen Reiches vornehmlich unter den Kaisern Justinus II u. Tiberius Constantinus. Stuttgart, J. B. Metzlersche Verlagsbuchhandlung, 199 s.
Taylor W. (1851). A manual of Ancient and Modern History. New York, D. Appleton & Company, XV+797 p.
The History of Menander the Guardsman (1985). Introducttion essay, text, translation and historical notes Blockley R. Liverpool, Francis Cairns (Publications) Ltd., 307 p.
Thierry A. (1825). History of the Conquest of England by the Normans: with it’s causes from the earliest period, and it’s consequences to the Present time. Vol. 1. London, 446 p.
Wood I. (1994). The Merovingian Kingdoms (450–751). London-New York, Longman, 408 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
