ЖИТТЄПИС ОСТАННЬОГО ПРОВІДНИКА ЛУЦЬКОЇ ОКРУГИ ОУН ОЛЕКСАНДРА САВИРИ («ЯРОША»)

Анотація

У статті проаналізовано життєвий шлях одного з видатних лідерів визвольного руху 1940-х – 1950-х років на теренах Волині – Олександра Савири. З’ясовано склад його родини та досліджено юнацький період життя. Доведено, що Олександр Савира діяв під псевдонімами «Адам», «Антон», «Аркадій», «Арсен», «Блакит», «Вадим», «Зарічний», «Зозуля», «Івась», «Лаврін», «Оксентій», «Роман», «Савка», «Назар», а найчастіше – «Ярош». Його робота як керівника розпочалась у Службі безпеки. Спочатку на теренах Сарненської, а згодом – Холмської округи ОУН. Після проходження фронту «Ярош» повернувся на Волинь та очолив Володимирський надрайон ОУН. Влітку 1945 р. його підвищили до посади керівника пропаганди Північно-Західного краю (ПЗК) «Москва» та водночас терену «Крим» (Луцький і Торчинський райони), де базувалося крайове керівництво. На початку 1949 р. він отримав посаду керівника СБ Луцької округи ОУН, а в жовтні 1950 р. очолив провід цього терену. З того часу його постать стала ключовою у діяльності підпілля ОУН південних районів Волині. Особливо помітно вплив «Яроша» зріс на початку 1950-х років. У цей період він забезпечував роботу лінії зв’язку між керівництвом Проводу ОУН у Галичині та підпіллям ОУН Волині й Західного Полісся. Неодноразово «Ярош» особисто зустрічався з провідником ОУН на Північно-західних українських землях (ПЗУЗ) ОУН Василем Галасою («Орланом») і головнокомандувачем Української повстанської армії (УПА) Василем Куком («Лемішем»). Активна діяльність провідника Луцької округи ОУН приковувала до нього увагу співробітників радянських спецслужб – Міністерства державної безпеки (МДБ) і Міністерства внутрішніх справ (МВС). Використовуючи розгалужену агентурну мережу, 14 травня 1953 р. вони виявили та ліквідували «Яроша».