КОЛЕКЦІЯ ОЗБРОЄННЯ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ І ТИСЯЧОЛІТТЯ Н.Е. У ЛЬВІВСЬКОМУ ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЇ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА АТРИБУЦІЇ

Анотація

Львівський історичний музей – провідна і найбагатша музейна установа Заходу України і водночас, найбільше сховище археологічних знахідок, здобутих багатьма поколіннями дослідників на території цього регіону. Клинкова зброя в комплексах озброєння першої половини І тисячоліття н.е. відображає важливий етап у процесі формування ранніх дружинних спільнот Центрально-Східної Європи. Процес накопичення цієї категорії військово-історичних пам’яток розпо­чався на рубежі ХІX/ХX ст. Основні колекції озброєння походили із розкопок поховань дружинників І–ІІІ ст. н.е., проведених львівським археологом, профе­сором університету Каролем Гадачеком у місцевості Гать на околиці давнього українського міста Переворськ. У 1930 р. розкопками у Гриневі коло Львова до виявлення та дослідження дружинних поховань долучився ще один співро­бітник університету Маркіян Смішко. Він і окреслив хронологію та походження власників цієї зброї. Здобуті протягом ХІX–початку ХX ст. археологічні колекції 1940 р. були передані до новоствореного Львівського історичного музею. Наступним етапом поповнення збірки озброєння були розкопки Ігоря Свєшнікова у Звенигороді, де вдалося розкопати ще чотири дружинних поховання. Згодом було поповнення колекції окремими випадковими знахідками. Випадкове виявлення 2012 р. в руслі річки Західний Буг клинка V ст. дозволило правильно атрибутувати подібну знахідку із Вигаданки, яка потрапила у музейну збірку 1940 р. з колекції Музею Наукового товариства імені Шевченка. У статті на основі архівної та облікової документації історичного музею, а також сучасних досліджень аналізується процес накопичення та атрибуція важливих пам’яток озброєння раннього етапу формування давньоукраїнського війська.