ОФІЦЕРИ ЛИТОВСЬКОЇ АРМІЇ, НАРОДЖЕНІ В УКРАЇНІ, У БОРОТЬБІ ЗА ВІЛЬНУ ЛИТВУ (1919-1923 рр.)
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.42.2024.186-201Анотація
Ця публікація присвячена проблемі реституції спільного історичного спадку Литви та України доби відродження незалежності обох народів у першій чверті ХХ ст. До нього, з-поміж іншого, належать персоналії учасників визвольних змагань. У цій статті ми торкаємося поки малодослідженої і нечасто згадуваної теми – участі у збройній боротьбі за незалежність та соборність Литви (1919–1923 рр.) осіб, народжених на території сучасної України. Цей напрям наразі у стадії становлення як у литовській, так і в українській історичній науці. У нашій роботі виставлено наголос на такому локалізованому сегменті теми, як перебування уродженців України у складі офіцерського корпусу збройних сил Литви в період Війни за незалежність цієї балтійської країни.
Посилання
Горны А. (2012a). Святар, гісторык, патрыёт: старонкі жыцця і творчасці протаіерэя Іаана Карчынскага. Гродненские епархиальные ведомости, № 2. С. 14–17.
Горны А. (2012b). Святар, гісторык, патрыёт: старонкі жыцця і творчасці протаіерэя Іаана Карчынскага. Гродненские епархиальные ведомости, № 3. С. 17–19.
Єкабсонс Е. (2006). Латвійсько-українські зв’язки за доби УНР. Український історичний журнал, № 2. С. 59–73.
Коваленко С. (2012). Чорні Запорожці: історія полку. Київ: Стікс. 368 с.
Петрик А. (2020). Епоха великих надій: нариси історії міжвоєнної Литви (1918–1940). Одеса-Рига-Торунь: Видавничий дім «Гельветика», Izdevnieciba «Baltija Publishing», Wydawnictwo Adam Marszalek. 382 с.
Подобєд П. (2017). Зпід Конотопа до Аризони: невигадані історії вояків Армії УНР. Івано-Франківськ: Місто НВ. 340 с.
Тинченко Я. (2007). Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). Книга І. Київ : Темпора. 535 с.
Тинченко Я. (2011). Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921). Книга ІІ. Київ : Темпора. 422 с.
Ažubalis A. & Kazlauskaitė-Markelienė R. & Petrauskaitė A. & Puzinavičius B. & Žigaras F. (2007). Karo pedagogika Lietuvoje (1918–1940 m.). Vilnius: Generolo Jono Žemaičio Lietuvos karo akademija. 478 р.
Balkelis T. (2018). War, Revolution, and Nation-Making in Lithuania 1914-1923. Oxford: Oxford University Press. 198 р.
Eidintas A. (2012). Antanas Smetona ir jo aplinka. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. 511 р.
Generolas Jonas Galvydis-Bykauskas 1864–1943. Аtsakingasis redaktorius Alonderis A. (2014). Vilnius: Generolo Jono Žemaičio Lietuvos karo akademija. 259 p.
Grigaravičiūtė S. (2003). Majoras Stasys Zaskevičius Lietuvos konsulinėje tarnyboje Petrograde. Genocidas ir rezistencija, № 1 (13). Р. 147–165.
Grigaravičiūtė S. (2017). Lietuvos karininkai diplomatinėje tarnyboje Turkijoje, Jugoslavijoje ir Bulgarijoje (1920–1922 m.). Karo archyvas, Т. XXXII. Р. 54–106, 379–384.
Jakštis G. (2014). Latvijas virsnieki Lietuvas armijā (1919-1921). Vēsture: avoti un cilvēki, Т.XVII. Р. 141–146.
Jakštys G. (2015). Lietuvos Karo mokyklos tradicijos (1919–1940 m.). Karo archyvas, T. XXX. P. 289–316, 400–403.
Jankauskas J. (2003). Lietuvos kariuomenės karininkai–antinacinio ir antisovietinio pasipriešinimo dalyviai. Genocidas ir rezistencija, №1 (13). Р. 147–165.
Jēkabsons Ē. (1996). Oficerowie Łotysze w armii Hetmanatu i Ukraińskiej Republiki Ludowej. Biuletyn Informacyjny Południowo–Wschodniego Instytutu w Przemyślu,Vol. II. S. 168–171.
Jokubauskas V. (2015). Karininko Petro Tarasenkos tarnyba Lietuvos kariuomenėje, Lietuvos archeologija, Т. 41. Р. 169 – 184.
Jokubauskas V. (2022). Causes of death in the Lithuanian Armed Forces, 1919–1940. Acta historica universitatis Klaipedensis, Vol. XLIII. Р. 99–130.
Jokubauskas V. & Tamkvaitis T. (2018). Du karo istorijos šaltiniai iš Lietuvos tarpukariu. Acta Historica Universitatis Klaipedensis, Vol. XXXVI. P. 177–242.
Kilinskas K. (2018). Civilinės ir karinės valdžios sąveika Lietuvoje 1918–1940 m. Daktaro disertacija (socialiniai mokslai). Vinius: Vilniaus universiteto leidykla. 330 р.
Kilinskas K. (2020). 1926 m. gruodžio 17 d. perversmo atmintis ir legitimacija tarpukario Lietuvoje. Istorija, № 119. Р. 41–69.
Lesčius V. (2004). Lietuvos kariuomenė nepriklausomybės kovose 1918–1920. Vilnius: Generolo Jono Žemaičio Lietuvos karo akademija. 499 p.
Lietuvos gyventojai: pirmojo 1923 m. rugsėjo 17 d. visuotinio gyventojų surašymo duomenys. (1923). Kaunas: Lietuvos Respublikos Centrinis Statistikos Biuras. 380 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. I. Red. kom. pirm. Kulnytė B. (2001). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. 351 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. II. Red. kom. pirm. Kulnytė B. (2002). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. 407 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. III. Red. kom. pirm. Kulnytė B. (2003). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. 399 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. IV. Red. kom. pirm. Kulnytė B. (2004). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. 415 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. V. Red. kom. pirm. Kulnytė B. (2005). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. 423 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. VI. Red. kom. pirm. Kulnytė B. (2006). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. 383 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. VII. Red. kom. pirm. Kulnytė B. (2007). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. 422 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. VIII. Red. kom. pirm. Kulnytė B. (2008). Vilnius: Lietuvos nacionalinis muziejus. 424 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. IX. Red. kom. pirm. Zabielskas V. (2013). Vilnius: Lietuvos kariuomenės karių, nukentėjusių nuo sovietinio ir nacistinio genocido, artimųjų sąjunga. 512 p.
Lietuvos kariuomenės karininkai 1918–1953. T. X. Red. kom. pirm. Zabielskas V. (2015). Vilnius: Lietuvos kariuomenės karių, nukentėjusių nuo sovietinio ir nacistinio genocido, artimųjų sąjunga. 483 p.
Lietuvos Valstybės Laikinosios Konstitucijos Pamatiniai Dėsniai (Valstybės tarybos priimta 1918 m. lapkričio 2 d.). (1918). Lietuvos aidas, №130(178).
Lukminaitė S. (2018). Lietuvos kariuomenės karininkas Juozas Papečkys. Vytauto Didžiojo karo muziejus 2017 metais. Р. 247–263.
Martinionis A. (1997). Žygis į Vilnių: 1939 m. spalio 27–29 d. Vilnius: Kardas. 364 р.
Polska Zbrojna (1923). №264 (27 wrzesnia 1923). Red.–wyd. mjr. Kwiatkowski R. 8 s.
Rukša A. (1982). Kovos dėl Lietuvos Nepriklausomybės. Kovos su lenkais 1920–1923. T. 3. Cleveland. 523 p.
Senn A. E. (2007). Lithuania 1940: Revolution from Above. Amsterdam; New York: Rodopi. 290 p.
Siudikas V. & Žaldokas S. (2018). Leonardas Giedraitis. Visuotinė lietuvių enciklopedija. URL: https://www.vle.lt/straipsnis/leonardas-giedraitis [дата звернення: 15 серпня 2024].
Surgailis G. (2014). 1919–1920 m. Lietuvos nepriklausomybės karas. Lietuvos karai. Sud. Vitkus G. Vilnius: Eugrimas. P. 145–210.
Surgailis G. (2020). Lietuvos kariuomenės gudų kariniai daliniai 1918–1923 m. Vilnius : Generolo Jono Žemaičio Lietuvos karo akademija. 305 р.
Tamašauskas K. & Zabielskas V. (2004). Antanas Gaušas. Visuotinė lietuvių enciklopedija. T.VI. Sud. A. Žilius. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. P. 460.
Vaičenonis J. (2023). Generalinio štabo pulkininko Aloyzo Valušio biografijos tyrimas: priežastys ir aplinkybės, formavusios asmenybės bruožus. Istorija, №. 129. Р. 35–60.
Vaitekūnas S. (2003). Lietuvos tautinės mažumos: žydai, totoriai, karaimai, čigonai /romai. Tiltai, № 4 (25). Р. 23–47.
Veilentienė A. (2019). Paskutinės Lietuvos nepriklausomybės dienos: šaltinio publikacija. Parlamento studijos, № 27. Р. 157–169.
##submission.downloads##
##submission.additionalFiles##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
