АДАПТАЦІЯ ЛЕГКИХ БАГАТОЦІЛЬОВИХ ГЕЛІКОПТЕРІВ ДО ВИКОНАННЯ УДАРНИХ ЗАВДАНЬ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД ПОЛЬЩІ

Автор(и)

  • Анатолій Олександрович Каляєв Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів), Україна https://orcid.org/0000-0003-3459-1657
  • Лілія Василівна Скорич Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів., Україна https://orcid.org/0000-0003-3162-517X

DOI:

https://doi.org/10.33577/2313-5603.42.2024.236-246

Анотація

Стаття присвячена аналізові програм переобладнання легких багатоцільових гелікоптерів в ударні, які реалізовувались в Польщі з кінця 1960-х років і до початку ХХІ століття. Завдяки наявності власної виробничої бази і конструкторського бюро вдалось створити низку відповідних варіантів гелікоптерів Мі-2 і W-3. На початку 1970-х років Збройні сили Польщі отримали кілька варіантів Мі-2, здатних використовувати різні системи озброєння (стрілецьке озброєння, некеровані ракети або протитанкові керовані ракети). Аж до початку 2020-х років ці гелікоптери служили в частинах першої лінії, хоч і не зазнали за період служби жодної модернізації.

Мі-2, незважаючи на обмеженість льотних характеристик і слабке озброєння, використовувались як класичні ударні гелікоптери – альтернатива значно дорожчих Мі-24. Озброєні варіанти W-3 призначались для інших завдань – насамперед, забезпечення дій аеромобільних підрозділів. Ударні функції при цьому поставали як другорядні. Особливо слід відзначити озброєний рятувальний гелікоптер W-3PL, який з’явився на початку ХХІ століття і отримав повністю оновлене бортове обладнання, відповідне сучасним стандартам.

Біографії авторів

Анатолій Олександрович Каляєв, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів)

Завідувач кафедри гуманітарних наук

Лілія Василівна Скорич , Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів.

професор кафедри гуманітарних наук

Посилання

Мельник В.В. (2022). Авіація сухопутних військ Польщі у 1994-2021 рр.: еволюція організаційної структури та озброєння. Військово-науковий вісник. Вип. 38. С. 322–333.

Михеев В.Р. (1998). Милевская «единичка». Авиация и время. № 4. С. 4–10.

Abraszek P. (2011). Głuszec (wreszcie) w linii. Nowa Technika Wojskowa. № 3. P. 70–76.

Cielma M. (2021). Wojskowa flota śmigłowcowa Polski. Nowa Technika Wojskowa. № 6. P. 6–11.

Gołąbek A. & Wrona A. (2016). Śmigłowce Mi-2 w polskim lotnictwie wojskowym. Lotnictwo Aviation International. № 11. P. 88–98.

Gołąbek A. & Wrona A. (2020a). Uzbrojone Sokoły. Prototypy z uzbrojeniem kierowanym i śmigłowiec uzbrojony W-3W/WA. Lotnictwo. № 4-5. P. 34–45.

Gołąbek A. & Wrona A. (2020b). Uzbrojone Sokoły. W-3PL Głuszec i PZL

W-3WA WPW. Lotnictwo. № 6. P. 32–40.

Kowalczyk H. (2007). Śmigłowiec W-3 Głuszec. Lotnictwo. № 12. P. 40–47.

Maciejewski A.M. (2016). Przeciwpancerny Głuszec. Wojsko i Technika. № 10. P. 72–75.

Pacholski Ł. (2019). Powrót do przeszłości, czyli modernizacja Mi-24. Wojsko i Technika. № 3. P. 52-53.

Rusiecki M. (2017). Mi-2 śmigłowiec do wszystkiego. Wersje wojskowe. Lotnictwo Aviation International. № 5. P. 48–63.

Rusiecki M. (2020). Mi-2. Warszawa: Edipresse. 64 p.

##submission.downloads##

##submission.additionalFiles##

Опубліковано

2024-12-18

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ ОЗБРОЄННЯ І ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ