РОСТИСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ ТА ВОРШ НА ВІЙСЬКОВІЙ «ГРІ» 1245 р.
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.43.2025.73-85Анотація
У статті проаналізовано літописний уривок про проведення «игры» біля стін Ярослава у 1245 р. Продемонстровано, що руський книжник звернув особливу увагу на цю подію, що також вказує на поширення європейських змагальних традицій серед руської військової еліти. Окрім символічного значення (покарання князя Ростислава за надмірну гордість, недооцінку противника) та елементів «знамення», характерних для середньовічної історіографії, відзначено й практичні, реалістичні аспекти. Галицько-волинська знать знала про «ігри зі списами» і брала в них участь. Ці змагання походили з Європи та потрапили до держави Романовичів через контакти місцевої еліти з угорськими та польськими нобілями. До того ж літописець був обізнаний із такими практиками, тому не пояснював, що означає «игра», лише зафіксував травму князя Ростислава та поранення його коня. Вказано, що це вплинуло на хід битви під Ярославом у 1245 р.: невідомо, наскільки серйозною була травма плеча претендента на галицький престол, але вона могла знизити його бойові можливості. Також відомо, що під час битви князь Ростислав втратив коня, що було важливим для середньовічного воїна. Поразка в «игрѣ» стала для нього не тільки поганим знаменням, але й мала цілком негативно-практичні наслідки.
Посилання
Войтович Л. В. (2000). Князівські династії Східної Європи (кінець ІХ – початок XVІ ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. 649 с.
Волощук М. (2017). Просопографічні студії битви під Ярославом 17 серпня 1245 року. Colloquia Russica. Вип. 2(3). С. 103–123.
Волощук М. (2018). Рицарська культура на руських землях XI-XIV ст [онлайн]. Лікбез. Історичний фронт. Режим доступу: https://likbez.org.ua/ua/rytsarskaya-kultura-na-ruskih-zemlyah-hi-xiv-vekov.html
Грушевський М. С. (1992). Історія України-Руси. Т. 3. Р. 3. Київ: Наукова думка. 588 с.
Гуцул В. (2010). Рицарі Данила Романовича. Рицарська зброя серед персонажів галицько-волинського літопису. Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Вип. 16. С. 78–91.
Гуцул В. М. (2015). Таранний бій, рицарство і теорія воєнно-технологічного детермінізму: історіографія проблеми.
Записки історичного факультету. Вип. 26. С. 259–283.
Дашкевич Н. П. (1902a). Рыцарство на Руси в жизни и поэзии. Кн. 15. Киевъ: Типографія М. М. Фиха.
Дашкевич Н. П. (1902b). Рыцарство на Руси – в жизни и поэзии. Кн. 16. 4-те вид. Киевъ: Типографія М. М. Фиха.
Диба Ю. (2015). Холмський пам’ятник перемоги поблизу Ярослава 1245 року. Княжа доба: історія і культура. Вип. 9. С. 91–132.
Кравців Б., Крип'якевич І. та Радзикевич В. (1964). Історія української культури Т. 1.: Мітологія. Побут. Письменство. Вінніпег: Вид. Іван Тиктор. 480 с.
Меренюк Х. (2023). Військова «игра» в Русі: термінологічні та джерелознавчі питання. Україна: Культурна спадщина, Національна ідентичність, Державність. Вип. 38. С. 41–52. doi: 10.33402/ukr.2023-38-41-52
Паршин І. (2019). Поєдинок князя Ростислава Михайловича та лицаря Ворша – прелюдія до Ярославської битви 1245. Проблеми історії війн і військового мистецтва. Вип. 2. С. 147–156.
Паршин I. та Меренюк Х. (2022). «Подлѣ твои стремень»: малодосліджений рицарський епізод із життя галицького князя Ярослава Володимировича. Україна: Культурна спадщина, Національна ідентичність, Державність. Вип. 36. С. 3–13. doi: 10.33402/ukr.2022-36-3-13
Ричка В. М. (2009). «Вся королівська рать» (Влада Київської Русі). Київ: Інститут історії України НАН України. 180 с.
Харди Ђ. (2019). Итинерариj Ростислава Михаиловича. Сремска Митровица: Историjскиархив «Срем». 160 с.
Barber R. W. та Barker J. (1989). Tournaments: Jousts, chivalry and pageants in the Middle Ages. Woodbridge: Boydell. 225 р.
Chronica Galiciano-Voliniana (Chronica Romanoviciana). Monumenta Poloniae Historica. Nova Series II, ed. D. Dąbrowski et H. Jusupović. Т. 16. (Kraków-Warszawa: Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii nauk, 2017).
Cripps-Day F. H. (1918). The history of the tournament in England and in France. Toronto: University of Toronto Press. 276 р.
Coltman C. (1919). The Tournament: its Periods and Phases. London: Methuen & co., ltd. 262 р.
Crouch D. (2007). Tournament. London: Bloomsbury Academic. 240 р.
Dąbrowski D. (2013). Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1201–1264). Biografia polityczna. Kraków: Avalon.538 s.
Długosz J. (1970). Annales seu cronicae incliti Regni Poloniae. Ks. 3-5 ed. I. Dąbrowski, M. Plezia. Warszawa: Pánstwowe Wydawnictwo Naukowe.
Dlugosz J. (1982). Roczniki czyli kroniki slawnego krolestwa Polskiego. Ksiega dziesiata i ksiega jedenasta 1406–1430. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe.
Keen M. (1984). Chivalry. New Haven: Yale University Press. 364 p.
Mereniuk K. (2021). “Tournaments” and “games” in Rus: traditional or single mention. Проблеми історії війн та військового мистецтва. Вип. 3. С. 57–69.
Mereniuk K. (2022). Knight’s Tournaments in England and France from the 11th to the 14th Century: The Problems of Sources and Terminological Aspects. Średniowiecze Polskie i Powszechne. Vol. 14(18). P. 126–148.
Petrauskas R. (2006). Knighthood in the Grand Duchy of Lithuania from the late fourteenth to the early sixteenth centuries. Lithuanian Historical Studies. P. 39–66.
Szymczak J. (1995). Knightly Tournaments in Medieval Poland. Fasciculi Archaeologiae Historice. Vol. 8. P. 9–28.
Wapowski B. (1848). Dzieje Korony Polskiej i Wielkiego Ksiestwa Litewskiego. V. 3. Wilno: Glücksberg Teofil. 511 p.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
