СПЕЦИФІКА ВПЛИВУ ВІЙСЬКОВИХ НА ПОЛІТИЧНУ СФЕРУ ТУРЕЧЧИНИ (1923 – 2023)
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.44.2025.227-243Анотація
У статті досліджується специфіка впливу збройних сил на політичну сферу Турецької Республіки. Встановлено інтегративний характер співвідношення релігійно-політичної сфери та інституціоналізованої військової структури в процесі становлення і розвитку османсько-турецької державності. Показано динаміку змін інтенсивності участі армії в політичному житті Туреччини, а також визначено сучасну конфігурацію зазначених взаємовідносин. Зроблено висновок, що в середньостроковій перспективі, за умови перемоги політичних сил, опозиційних до чинного режиму, ймовірною є суттєва трансформація політичного статусу турецьких збройних сил.
Посилання
Ганіоглу М. Ш. (2018). Ататюрк: біографія мислителя. Львів, Видавництво Анетти Антоненко, Київ, Ніка-Центр, 239с.
Срібняк Ігор. (2010). Яничарський корпус османської армії (1362 р. – кінець ХVІ ст.). Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. К.: Інститут історії України НАН України. Вип. 9 – 10. С. 26-41.
Ahmad F. (2003). The making of modern Turkey. The Taylor & Francis e-Library. 267p. URL: https://psi301.cankaya.edu.tr/uploads/files/Feroz%20Ahmad% 20 Making% 20of%20 Modern%20TR(1).pdf (дата звернення: 05.04.2025).
Aкsоy Volkan. (2018). Halifeliğin Kaldırılması ve Abdülmecid Efendinin Sürgün Edilmesinin İstikbal Gazetesine Yansıması. Нistory Studies. Volume 10. Issue 8, November. p. 1 – 18. (дата звернення: 05 квітня 2025).
Baran Tülay Alim. (2002). Darbeler Dönemi ve Demokrasiyi Yaşatma. Türkiye'de Demokrasi ve Parlamento Tarihi. URL: https://ets.anadolu.edu.tr/storage/nfs/ TAR312U/ ebook/TAR312U-13V2S1-8-0-1-SV1-ebook.pdf (дата звернення: 05 квітня 2025).
Bertolini Elisa. (2023). The Turkish Military Exceptionalism and the 1924 Constitution. DРСЕ Оnline. Vol. 61 No. 4. URL: https://www.dpceonline.it/index.php/dpceonline/ article/view/2054/2180 [Дата звернення 05 квітня 2025].
Demir Yeşim. (2006). Albay Talat Aydemir'in Darbe Girişimleri. ÇTTAD, V/12, (Bahar), s.s. 155–171. URL: https://ataturkilkeleri.deu.edu.tr/pdf/13ncusonhali/11-S13_ yesimdemir_ 155-171.pdf (дата звернення: 05 квітня 2025).
Dorronsoro Gilles, Gourisse Benjamin. (2015). The Turkish Army in Politics. Revue française de science politique. 4 Vol. 65. URL: https://shs.cairn.info/journal-revue-francaise-de-science-politique-2015-4-page-609?lang=en (дата звернення:
квітня 2025).
Dursun Özlem Telli, Oral Mustafa (2023). 1960 Askeri Darbesi ve 1971 Muhtırası Üzerine Bir İnceleme. Aksaray Üniversitesi Sosyal Bilimler Meslek Yüksekokulu Dergisi. 1(1), 49-64. URL: http://asusbmyodergi.aksaray.edu.tr/ tr/ download/article-file/3598432 (дата звернення: 25 квітня 2025).
Ekinci Ekrem Buğra. (2016). 1971 military memorandum: A political downturn. Daily Sabah. URL: https://www.dailysabah.com/feature/2016/08/19/1971-military-memorandum- a-political-downturn/amp (дата звернення: 26 квітня 2025).
Goodwin Jason. (1999). Lords Of The Horizons: A History of the Ottoman Empire. Random House, 368 p.
Gunes Gokan. (2016). Army saved Erdogan after failed coup attempt but he’ll probably clip its wings. The Mail & Guardian. URL: https://mg.co.za/article/2016-07-22-00-army-saved-erdogan-after-failed-coup-attempt-but-hell-probably-clip-its-wings/ (дата звернення: 29 квітня 2025).
Haugom Lars. (2019). The Turkish Armed Forces and Civil-military Relations in Turkey after the 15 July 2016 Coup Attempt. The Scandinavian Journal of Military Studies. URL: DOI:10.31374/sjms.14 (дата звернення: 29 квітня 2025).
İnanç Gül. (2006). "The politics of 'active neutrality' on the eve of a new world order: The case of Turkish chrome sales during the Second World War." Middle Eastern Studies. Volume 42, Issue 6 (November), Р. 907–915.
Işık Mehmet, Eşitti Şakir. (2017). Extreme Nationalist Discourse In The Early Period Of The Turkish Republic and Its Reflection In The Turkish Media: The Case Of The Journal Gök-Börü. SİYASAL: Journal of Political Sciences. URL: https://dergipark.org.tr/en/ download/article-file/603111. (дата звернення: 10 квітня 2025).
Karaman Solmaz. (2023). Türkiye'de Basının Darbelerle İmtihanı. PA Paradigma Akademi Yayınları. URL: https://www.paradigmaakademiyayinlari.com/wp-content/uploads/ 2024/02/turkiyede-basinin-darbelerle-imtihani.pdf (дата звернення: 28 квітня 2025).
Karayaman Mehmet (2010). İsmet İnönü'nün Uşak'ta Taşlanması Olayının sebep ve sonuçları. Tarih Okulu. Eylül-Aralık. Sayı № VIII, s.19 – 49.
Kaynar Ayşegül K. (2022). The Last Two Decades of Civil-Military Relations in Turkey Under the Shadow of Courts. ОpenЕdition. Journals. URL: https://journals.openedition.org/ ejts/7976 (дата звернення: 29 квітня 2025).
Kıbıl Mehmet (2023). 1908 jön türk devrimi'nin ingiliz basınına yansımaları. History Studies. URL: https://dergipark.org.tr/en/download/article-file/3248145. (дата звернення: 29 квітня 2025).
Özcan Abdülkadir. (2019). "Buçuktepe Vakası". TDV İslam Ansiklopedisi. URL: https://islamansiklopedisi.org.tr/bucuktepe-vakasi/iliskili-maddeler (дата звернення: 05 квітня 2025).
Rogan Еugene. (2022). The Fall of the Ottomans. The Great War in the Middle East, 1914-1920. Penguin Books Ltd.,
p.
Stępniewska-Szydłowska Paulina. The origin of the Turkish Armed Forces: Kemalism and the proclamation of the Turkish Republic. Security theory and practice. DOI: 10.48269/2451-0718-btip-2022-1-010. [дата звернення: 28 квітня 2025].
Tekineş Haşim. (2024). Ecevit’s Last Words: Turkey’s Strategic Autonomy. The Institute for Diplomacy and Economy. URL: https://www.institude.org/opinion/ ecevits- last-words-turkeys-strategic-autonomy [дата звернення: 28 квітня 2025].
Yilmaz Muzaffer Ercan. (2012). The Rise of Political Islam in Turkey: The Case of the Welfare Party. Turkish Studies. URL: https://dspace.balikesir.edu.tr/xmlui/ bitstream/ handle/20.500.12462/8906/muzaffer-ercany%C4%B1lmaz.pdf?sequence=1&is Allowed= y (дата звернення: 28 квітня 2025).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
