Військово-науковий вісник

КУДИ ЗНИКЛИ РАДЯНСЬКІ ТАНКИ ВЛІТКУ 1941 РОКУ? (танковий бій на площі Ринок у місті Миколаїв над Дністром 01.07.1941 р.)

2022-11-10T09:20:42+02:00

Історична наука досі шукає докладного пояснення феномену повного розрому влітку 1941 р. радянських танкових військ, які мали абсолютну чисельну і технічну перевагу над танковими військами Вермахту. У статті на прикладі танкового бою на площі Ринок у м. Миколаєві Львівської області, який відбувся 1 липня 1941 р., показано окремі причини цієї страшної поразки радянської армії на початку радянсько-німецької війни. Бій добре розібраний частково завдяки німецьким фронтовим фотографіям, які збереглися. Здійснена спроба пояснити, за яких умов німецька 101-ша легко-піхотна дивізія, у складі якої не було жодного танка, а мобільність забезпечувалася пересуванням на підводах та велосипедах, могла успішно наступати проти радянських частин, у складі яких були найпотужніші на той час танки КВ-1 та КВ-2. Подана також картина репресій, які завдали на початку війни місцевому населенню радянські каральні органи. Проаналізовані причини помилок і фактичної бездіяльності радянського командування, яке виявилося нездатним визначити напрямки головних ударів противника і протистояти цим ударам, маючи повну перевагу як у живій силі, так і техніці. На фоні цього героїзм рядових солдатів, які до кінця залишалися вірними своєму обов’язку, зокрема танкістів, які загинули під час цього бою, страшними втратами заплатили за прорахунки командування. Окрема увага приділена особливостям танкового бою в умовах міської забудови, коли німцям вдалося вивести зі строю з допомогою 28-мм протитанкової рушниці бойову машину, яку важко було підбити навіть з 88-мм зенітної гармати, поставленої на пряму наводку.

ЛЬВІВ ЛИПНЯ 1944 РОКУ В СТРАТЕГІЧНИХ НАСТУПАЛЬНИХ ПЛАНАХ ТА БОЙОВИХ ДІЯХ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ ТА АРМІЇ КРАЙОВОЇ ПРОТИ ВЕРМАХТУ Частина 2

2022-11-06T10:57:33+02:00

Ця стаття є спробою вирішення наукових завдань, поставлених у попередніх публікаціях авторів, із залученням української та польської історіографії й публіцистики, де робиться головний акцент на Бої за Львів між нацистськими військами та Армією Крайовою й Червоною Армією наприкінці липня 1944 р. Зокрема, на завершальному етапі Другої світової війни утримання у складі Польщі Львова як центру східних «кресів» більшість польського населення та діячів підпілля вважали закономірною винагородою за їхню участь у боротьбі проти гітлерівської Німеччини. Забезпечити вагоміші, насамперед військово-тактичні, позиції поляків під час визначення майбутніх східних кордонів Польщі повинна була широкомасштабна операція Армії Крайової під назвою «Буря» (Burza). В основу роботи покладемо комплекс загальноісторичних та спеціально-історичних методів наукового дослідження на принципах історизму, об'єктивності, альтернативності. Висновки дослідження можна вважати цінними для подальших наукових студій та використання в освітній діяльності, громадсько-просвітницькій та виховній роботі.

ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ ПЕРЕБУВАННЯ ОРГАНІВ ВЛАДИ ДИРЕКТОРІЇ УНР НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ НАВЕСНІ 1919 р.

2022-11-06T11:47:36+02:00

У статті розглядаються різноманітні військово-політичні події, які сталися навесні 1919 року та мали вплив на майбутній розвиток українського державотворення під владою Директорії Української Народної Республіки. Визначено головні аспекти у військово-політичній царині, що вплинули на формування політичної складової діяльності українського уряду, бойові дії на території Волинської губернії та суміжних із нею теренах.

З’ясовано ставлення місцевого населення до більшовицької армії, органів влади та суспільно-політичного ладу, який встановлювали більшовики в населених пунктах Східної Волині навесні 1919 року, проаналізовано відомості про наростання невдоволення містян та селян Волині більшовицькою репресивною системою.

Досліджено вплив наступу польського війська та окупацію території західноволинських повітів, антидержавного виступу отамана В. Оскілка на погіршення державотворчих позицій Директорії УНР та Ради міністрів республіки.

ОГЛЯД УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО МИСТЕЦТВА ПЕРІОДУ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ 1917 – 1921 рр. У ПРАЦЯХ ГЕНЕРАЛА МИКОЛИ КАПУСТЯНСЬКОГО

2022-11-06T12:38:26+02:00

Повномасштабна агресія Російської Федерації проти України потребує уважного аналізу досвіду ведення бойових дій українських військ попередніх періодів, передусім у часи національно-визвольних змагань 1917 – 1920-х рр. Тому дослідження поглядів і вивчення праць найвідоміших військових теоретиків і практиків зазначеного періоду становить неабияку цінність для сучасності. Одним з них у той час був генерал Микола Капустянський. Його теоретичні погляди часто мають концептуальне значення, відтак почасти можуть бути використані у сучасних військових операціях.

ДАВНЯ ІСТОРІЯ ЛЬВІВСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ГОСПІТАЛЮ

2022-11-06T19:31:38+02:00

Вивчається середньовічна історія теперішнього Військово-медичного клінічного центру Західного оперативного командування Збройних Сил України. Встановлено, що в архітектурному комплексі серед сучасних будинків збереглися середньовічні архітектурні пам’ятки, які потребують докладного вивчення, реставрації та заходів із консервації та збереження. До них належить костел святого Лаврентія, монастир і шпиталь Боніфратрів – комплекс сакральних споруд, які є пам’ятками історії та культури, а також витоками сучасного госпіталю. Аналізується знайдений в архіві документ від 19 серпня 1659 р. про заснування гостіталю, який підписаний Яном Собєським, у ті часи коронним хорунжим, яворівським старостою, у подальшому королем Польщі. Пропонується створити музей військової медицини регіону у приміщенні костелу святого Лаврентія. Підкреслюється, що в умовах російсько-української війни колектив військових медиків госпіталю відіграє важливу роль у порятунку та реабілітації поранених героїчних воїнів Збройних Сил України.

МЕРЕЖА ТА ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ВІЙСЬКОВИХ МУЗЕЇВ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

2022-11-06T20:42:05+02:00

Стаття присвячена проблематиці висвітлення історії українського військового музейництва ХХ – початку ХХІ ст. Робота базується на використанні загальнонаукових та історичних методів дослідження, аналізі вітчизняної та зарубіжної історіографії, сучасних археографічних досягнень учених України, Польщі, Чехії. Хронологічні межі дослідження охоплюють насамперед події новітньої доби України, Польщі, Чехії, Австрії. Автори дають рекомендації щодо удосконалення тематики та характеру подачі експозиційного матеріалу сучасних військово-історичних музеїв, що діють у системі Міністерства оборони України, Міністерства культури та інформаційної політики.

УЧАСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ОФІЦЕРІВ-АРТИЛЕРИСТІВ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ АРМІЇ В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

2022-11-06T20:55:46+02:00

У статті висвітлено місце і роль українських офіцерів-артилеристів австро-угорської армії на фронтах Першої світової війни. Проаналізовано кількісний склад українців серед рядових і офіцерів збройних сил Австро-Угорщини. Подано короткі біографії та наведено приклади участі галицьких офіцерів-гармашів на усіх фронтах Світової війни, а також їхнє нагородження високими державними відзнаками Австро-Угорської монархії. У дослідженні наголошено на важливості здобутого офіцерами досвіду за період військової служби в австро-угорській армії. Автором актуалізовано важливість вивчення проблематики українського офіцерства в роки Української революції (1917-1921 рр.) та його значення для виховання сучасних офіцерів Ракетних військ і артилерії Збройних Сил України.

ОБОРОННИЙ КОМПЛЕКС КНЯЖОГО ЛЬВОВА

2022-11-06T21:09:02+02:00

Один із головних політичних центрів Галицького князівства – Львів, розташований поблизу галицько-волинського кордону на перетині стратегічних шляхів, був побудований відразу як важлива фортеця та традиційно відігравав важливу роль у військово-політичних подіях на Сході Європи. На полях поряд із Львовом відбувалися чимало великих битв, проте, очевидно, не всі вони знайшли відображення в літописах. В статті на основі даних найновіших археологічних досліджень, а також польових розвідкових робіт автора з’ясовується формування військової інфраструктури міста та її структурних частин, простежено трансформацію укріплень Львова протягом ХІІІ–ХІV ст. Запропонована концепція широких меж міської агломерації, яка включала в себе укріплення на узгір’ях Високого замку та Цитаделі (для лівого берега р. Полтви). Встановлено місце в оборонній інфраструктурі городищ на Золотій гірці, Святовитового поля та їх зв'язок з основними транспортними магістралями. Проаналізовано нечисельні знахідки середньовічного озброєння, які додатково ілюструють стан військової інфраструктури княжого міста.

З ІСТОРІЇ УЧАСТІ ЖІНОК В УКРАЇНСЬКОМУ ПІДПІЛЬНО-ПОВСТАНСЬКОМУ РУСІ (середина 1940-х – початок 1950-х років)

2022-11-06T21:21:56+02:00

У статті з’ясовано причини, особливості, форми участі українських жінок у підпільно-повстанському русі у зазначений період. Зауважено, що із широким залученням жіноцтва до його лав останній набрав масового характеру. Охарактеризовано різноманітні функції, які виконували жінки у мережі ОУН і УПА: вони були медиками, пропагандистами, редакторами оунівських і упівських видань, авторами ідеологічних праць, книжок, збірок оповідань на повстанську тематику, зв’язковими, кур’єрами, розвідниками, інформаторами Служби безпеки ОУН, господарниками. Підкреслено, що деякі з цих функцій трималися переважно на них і були особливо небезпечними. Показано, що частина жінок займала відповідальні посади на різних ділянках визвольного руху, мала значний авторитет серед повстанців і підпільників. Нерідко жінки брали безпосередню участь у бойових діях, демонстрували незламність, героїзм, самопожертву, гинули за майбутню незалежну Україну.

ПОЛЬСЬКА ОПЕРАЦІЯ НКВС: АРХІВНО-СЛІДЧА СПРАВА АДОЛЬФА ПЕТРОВСЬКОГО

2022-11-07T13:09:42+02:00

У статті на підставі неоприлюднених документів із архівів радянських спецслужб проаналізовано архівно-слідчу справу Уповноваженого Народного комісаріату закордонних справ (НКЗС) СРСР при уряді України Адольфа Петровського, звинуваченого у тому, що він був агентом польської розвідки, за завданням якої нібито проводив шпигунську діяльність. Автор приходить до висновку, що Петровський виявився лише однією з численних жертв «польської операції» НКВС, ініційованої «оперативним наказом № 00485» від 11 серпня 1937 р., слідчу справу на якого було банально сфабриковано.

АВІАЦІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ПОЛЬЩІ У 1994–2021 рр.: ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ТА ОЗБРОЄННЯ

2022-11-07T13:25:38+02:00

У статті досліджено процес організаційного та технічного розвитку авіації сухопутних військ Польщі в 1994–2021 рр. Встановлено, що для неї характерною є двокомпонентна структура. Першою її складовою є авіаційний компонент дивізії (з 1999 р. – бригади) повітряної кавалерії – аеромобільного компоненту Сухопутних військ. У його складі зосереджені транспортно-десантні вертольоти. Друга складова – це два полки бойових вертольотів, у 2011 р. об’єднані в бригаду і реорганізовані в авіаційні бази. У їхньому складі знаходяться вертольоти вогневої підтримки та спеціального призначення. Основу армійської авіації Польщі становлять вертольоти Мі-24 і Мі-8/17, виготовлені в 70–80-х роках минулого століття. Поряд з ними використовуються легкі вертольоти Мі-2 і W-3, які посідають проміжне місце між Мі-2 і Мі-8. Спроби радикального оновлення вертолітного парку армійської авіації Польщі які на разі не були успішними.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ВЕДЕННЯ МАНЕВРЕНОЇ ОБОРОНИ

2022-11-07T13:37:45+02:00

Війна, розв’язана російською федерацією проти України, актуалізує комплекс проблем, пов’язаних із національною безпекою держави, змушує вдаватися до теоретичного аналізу військових аспектів розв’язання конфлікту, віднаходити перспективні шляхи вирішення проблеми і визначити оптимальні форми і способи застосування частин і підрозділів Сухопутних військ для гарантованого виконання покладених на них завдань. Неабияким значним чинником у цьому процесі є вивчення зарубіжного та вітчизняного історичного досвіду теорії і практики підготовки і ведення як основних видів загальновійськового бою, так і нетипових його різновидів.

У сучасних умовах ведення збройної боротьби саме маневрена оборона може стати перспективним видом оборони, в ході якої війська будуть виконувати широкий спектр бойових, спеціальних і специфічних завдань.

ЗАГАЛЬНА ОПЕРАТИВНА ОБСТАНОВКА В ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ АТО (серпень 2014 р.)

2022-11-07T09:43:43+02:00

У статті аналізується оперативна обстановка в зоні проведення Антитерористичної операції напередодні вторгнення батальйонно-тактичних груп збройних сил російської федерації на материкову Україну в серпні 2014 р. Відзначається, що після окупації півострова Крим рф сконцентрувала свої військово-політичні засоби на території так званої «Новоросії». Це призвело до суспільно-політичного протистояння, яке після військової інтервенції російської групи на чолі з І. Стрєлковим («Гіркін») переросло у збройний конфлікт. З метою захисту суверенітету та територіальної цілісності Україна оголосила про початок АТО, сформувавши відповідний штаб, управління якого перейшло до армійського командування. Намагання врегулювати ситуацію політичними засобами з боку українського керівництва не увінчалося успіхом. Тому ЗСУ та інші силові відомства приступили до звільнення тимчасово окупованих територій. Це загрожувало російським окупаційним адміністраціям «ДНР/ЛНР» розгромом. Як результат, офіційна Москва прийняла рішення про проведення спільної військової операції своїх регулярних військ із бойовиками проти об’єднаних сил АТО.

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ КАПЕЛАНІВ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2014 – 2022 рр).

2022-11-07T10:33:53+02:00

У статті аналізується розвиток та функціонування капеланства з початком російської агресії у 2014 році в ході Антитерористичної операції Об’єднаних сил (АТО/ООС) та під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, яке розпочалось 24 лютого 2022 р. Підкреслено, що саме збройна агресія на Сході України у 2014 році, стала рушійною силою у розвитку військового капеланства. Свою активну діяльність капелани розпочали на волонтерських засадах. Встановлено, що важливим аспектом у розвитку військового капеланства став досвід служіння військових настоятелів у АТО/ООС, що вкотре доводить свою важливість після початку повномасштабної агресії Росії. Визначено, що душпастирська опіка у Збройних Силах (далі – ЗС) України пройшла складний процес становлення, допоки завдяки законодавчому унормуванню капеланської служби набула офіційного статусу. Самі ж душпастирі стали соціально захищеними, що й надало впевненості

ТЕРИТОРІАЛЬНА ОБОРОНА УКРАЇНИ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ: ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ

2022-11-07T10:52:49+02:00

Аналізується становлення та розвиток системи територіальної оборони України, стан її функціонування в умовах широкої збройної агресії російської федерації в умовах правового режиму воєнного стану. Стаття має за мету подальше всебічне обговорення та відпрацювання конкретних пропозицій щодо удосконалення нормативно-правового поля спільного застосування різновідомчих структур складових сил сектору безпеки та сил оборони в системі територіальної об

The article is a continuation of the cycle of publications devoted to the formation and development of the territorial defense system of Ukraine, the state of its functioning in the conditions of widespread armed aggression of the russian federation in the conditions of the legal regime of martial law, and aims at further comprehensive discussion and elaboration of specific proposals for improving the regulatory and legal field of the common application of multi-departmental structures of the constituent forces of the security sector and defense forces in the state territorial defense system, in particular, the functioning of state administration bodies regarding the implementation of territorial defense measures.

In order to improve the state territorial defense system, in our opinion, it is considered expedient to carefully study and take into account both our own experience in repelling the russian federation aggression and the territorial defense organization experience of the foreign countries. Their analysis allows us to conclude that approaches to its organization differ in a certain way, depending on a fairly significant number of subjective and objective factors inherent in each state, but there are a number of fundamentally similar positions, in particular, first of all, in the USA and Poland, which we consider the most inherent for us.

In fact, the headquarters of the territorial defense zone (district) is the working body of the head of the regional (district) state administration (civil-military administration) in planning and implementing a wide range of defense measures in the region (district). At the same time, the headquarters of territorial defense zones (districts) belong to the military component of territorial defense. Accordingly, there is every reason to keep the active headquarters of territorial defense zones (districts) on individual staff under brigades (battalions) of territorial defense (financed by the Ministry of Defense), but the actual work place of headquarters is in regional (district) state administrations, which will coordinate the activities of state administrations' defense departments , mobilization work sectors, civil protection structures, population preparation for national resistance and operational groups of the security and defense sector components, which are involved in territorial defense.

Accordingly, the regulatory framework for the organization and conduct of territorial defense needs further improvement, which, it should be noted, was once again adopted rather hastily and late, in our opinion, at least by five years.

The proposed approach to improving the state territorial defense system is definitely not an axiom, it needs further improvement, based on the experience of russian federation full-scale armed aggression, but in a certain way it passed a practical test.

орони держави, зокрема функціонування органів державного управління щодо виконання заходів територіальної оборони.

ПРОУКРАЇНСЬКІ ЛИСТКОВІ АГІТАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ (2014 – 2022 рр.)

2022-11-07T12:10:38+02:00

У статті на досвіді російсько-української війни розглянуто використання проукраїнських листівок як одного із засобів інформаційно-психологічного впливу. Визначено атрибуцію цих матеріалів та окреслено основні цільові аудиторії, на які вони були спрямовані. З’ясовано способи та засоби поширення листкових агітаційних матеріалів на тимчасово окупованих Російською Федерацією українських територіях. Виокремлено їх основні категорії за тематичними напрямами. Констатовано, що паперові носії інформації продовжують бути актуальними у сучасних пропагандистських протистояннях та слугують джерелом для вивчення як збройної, так й інформаційної складових російсько-української війни.

СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ ВИВЧЕННЯ І ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (січень 2019 – лютий 2022)

2022-11-07T12:27:04+02:00

У статті досліджено створення у Збройних Силах України Системи вивчення та впровадження досвіду у січні 2019 року, історичні аспекти функціонування даної Системи під час російсько-української війни (2014 – по теперішній час) до 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабну агресивну війну проти нашої держави та її народу.

Формування вказаної Системи здійснювалося на основі попередньої Системи узагальнення та поширення досвіду, що діяла у Збройних Силах України з грудня 1991 року по грудень 2018 року. При створенні Системи вивчення та впровадження досвіду були використані передові теоретичні і практичні засади організаційного вивчення та впровадження досвіду, що розроблені і застосовуються у збройних силах країн ‑ членів НАТО.

Потреба у дослідженні історії організаційного вивчення та впровадження у Збройних Силах України під час російсько-української війни з січня 2019 року по 24 лютого 2022 року зумовлена насамперед важливістю такого дослідження для забезпечення більш ефективного функціонування Системи вивчення та впровадження досвіду в надзвичайно складних умовах триваючої російської збройної агресії. Також необхідність вказаного науково-практичного завдання визначається тим, що в українській історіографії відсутні дослідження, присвячені вищезазначеному питанню.

На сьогодні діяльність Системи вивчення та впровадження досвіду спрямована на формування здатності Збройних Сил України реалізувати продуктивне організаційне (колективне) вивчення та поширення отриманих знань і бойового досвіду, трансформування таких знань і досвіду у відповідні коригувальні дії. Основне призначення даної Системи – забезпечити якнайшвидше (швидше за противника) адаптування українських військ (сил) до постійних змін у війні.

Стаття містить аналіз формування і діяльності Системи вивчення та впровадження досвіду у Збройних Силах України відповідно до головних спроможностей цієї Системи: організаційна структура; формалізовані процедури; засоби; підготовка особового складу.

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ОБРАЗУ ЗОВНІШНЬОГО ВОРОГА У КАРИКАТУРІ ЖУРНАЛУ «ПЕРЕЦЬ» ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ 2022 РОКУ

2022-11-07T12:36:44+02:00

У статті розглядаються особливості репрезентації зовнішнього ворога у карикатурі журналу «Перець» під час російсько-української війни 2022 р. Аналіз карикатур дозволив виявити, що основним ворогом виступає росія. Образ ворога найчастіше подається у персоніфікованому вигляді, і основним його уособленням постає президент російської федерації володимир путін. Досліджено, що домінантною стратегією репрезентації образу ворога є його демонізація та дегуманізація. Важливими прийомами, до яких вдаються художники-карикатуристи, є применшення значущості противника, його висміювання, демонстрація його нікчемності задля переконання читачів у тому, що попри небезпеку ворога його не варто боятися і слід перемагати.

ДІЯЛЬНІСТЬ ГРУП МОНІТОРИНГУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ ТА ПРОТИДІЇ ЯК СКЛАДОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ У ВОЄННІЙ СФЕРІ

2022-11-07T12:47:13+02:00

У статті розглядається діяльність груп моніторингу інформаційного простору та протидії обласних військових комісаріатів та військових частин безпосереднього підпорядкування оперативних командувань Сухопутних військ Збройних Сил України у 2018 – 2020 рр. Основна увага сконцентрована на історичних передумовах та правничих підставах їх створення, аналізі діяльності щодо протидії негативному інформаційному впливу в українському медіасередовищі з боку російської федерації, узагальненню отриманого досвіду в контексті забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері. Досліджуються досвід та діяльність офіцерів підрозділів інформаційної боротьби за своїм призначенням у складі Командування Сухопутних військ як у зоні проведення операції Об’єднаних сил, так і в пунктах постійної дислокації.

ДІЇ РОСІЙСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ З ТЕРИТОРІЇ БІЛОРУСІ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОЇ АГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ (лютий-квітень 2022 р.)

2022-11-07T12:58:05+02:00

У статті розглянуті питання використання аеродромної мережі та повітряного простору Білорусі Повітряно-космічними силами росії під час першого етапу повномасштабної агресії проти України (24 лютого – середина квітня 2022 р.). Упродовж січня-лютого 2022 р. росія створила на території Білорусі потужне угруповання оперативно-тактичної та армійської авіації. Для його розміщення використовувались не тільки білоруські військові авіабази, але й запасні аеродроми, розконсервовані недіючі аеродроми, цивільні аеропорти. Дії російської авіації, яка базувалась в Білорусі, зосереджувались, головним чином, на Київському напрямі. Зокрема, вона забезпечувала висадку гелікоптерного десанту на аеродромі Гостомель 24 лютого. Штурмовики Су-25СМ та бомбардувальники Су-34 завдавали ударів по об’єктах у прикордонних областях України. Поряд з тим з початку квітня відзначається використання літаків Су-35С для пусків крилатих ракет по пілях в глибині української території. Упродовж першої половини квітня 2022 р. більшість російських літаків та гелікоптерів були виведені з території Білорусі. Однак певна частина російських літаків в Білорусі залишилась, і загроза загострення агресії з цього напрямку зберігається.

ДАЛЕКА ТА БЛИЗЬКА ЯПОНІЯ

2022-11-07T13:45:30+02:00

Рецензія на книгу: Окабе Йошіхіко. Історія японсько-українських відносин 1915 – 1937 рр. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2021, 192 с.