Військово-науковий вісник

АЛКОГОЛЬ В АРМІЯХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ЄДНІСТЬ У ПРОТИЛЕЖНОСТЯХ

Руслан Володимирович Гула — 2025-08-20

У статті розкрито основні особливості державної політики урядів країн Антанти і Троїстого (Четверного) союзу щодо контролю та заборони обігу алкоголю у часи Першої світової війни. Виявлені тенденції домінування видів спиртних напоїв в раціоні військовослужбовців і проаналізовано їх вплив на повсякденну діяльність військ, у тому числі в умовах бойових зіткнень. З’ясовано особливості та вплив командно-адміністративної діяльності військово-політичного керівництва на процеси штучної інтенсифікації фізичних можливостей, підвищення бойових якостей та активації відповідних морально-психологічних якостей військовослужбовців, їх хоробрості та подолання стресу за допомогою алкоголю. Окреслені наслідки і проблеми використання алкоголю, суперечливий характер його застосування.

ЕТИКА СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКУ ГРОМАДЯНИНА В УМОВАХ ВІЙНИ У ПОГЛЯДАХ ДЖОНА ЛОКА

Анатолій Олександрович Каляєв — 2025-08-20

Розглядається етична проблематика свободи і обов’язку громадянина у відношенні до держави. Аналізуються погляди Лока на поняття і сутність свободи як природнього стану людини та її кореляцію із обов’язком громадянина. Визначається принциповий взаємозв’язок між свободою та обов’язком громадянина. Розглядаються питання етики, права, свободи та обов’язку, що має на меті прояснити важливу синергію між правом та обов’язком, дати характеристику основним поняттям та категоріям, провести між ними демаркаційні лінії; визначити морально-етичні проблеми обов’язку громадянина відносно держави та держави щодо виконання суспільного договору щодо своїх громадян. Доводиться, що ідеї Джона Лока залишають за владою права, що відповідають її компетенції, де головною метою є збереження за громадянином природніх прав і свобод та передбачає пропорційну санкційну політику за порушення закону.

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ВИВЧЕННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ДОСВІДУ: ВІЙСЬКОВИЙ ВИМІР

Юрій Михайлович Пащук — 2025-08-20

У статті вивчено історичні аспекти розвитку концепцій вивчення та впровадження досвіду у військовій справі за останнє півстоліття (1970-ті–2020-ті рр.). В ретроспективному порядку розглянуто створення, становлення та сучасну трансформацію цього наукового напряму, узагальнено його основні аспекти. Досліджено ключові праці та внесок провідних учених, які сформували наукове підґрунтя сучасного вчення.

Проведений аналіз демонструє важливість військового організаційного навчання, зокрема, його головних продуктів, впроваджених уроків та передової практики, для підвищення адаптивності збройних сил до швидко змінних умов і стрімкого розвитку сучасних технологій. Обґрунтовано, що пристосованість військ безпосередньо залежить від їх колективної спроможності осмислювати й інтегрувати отриманий досвід. Наведені історичні приклади доводять, що мілітарні структури, які мають високу спроможність з вивчення і впровадження досвіду, швидше засвоюють отримані уроки і відповідно успішніше адаптуються та досягають переваги на полі бою.

Представлений огляд слугує базисом для аналізу й імплементації у Збройних Силах України передових теоретичних досягнень організаційного навчання, зокрема, ефективних моделей вивчення і впровадження досвіду відповідно до стандартів НАТО.

ІНСТИТУТ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНСТВА У ВІЙСЬКОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗБРОЙНИХ СИЛ США ТА ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

Віталій Степанович Виздрик — 2025-08-20

Капеланство відіграє важливу роль у структурі сучасних збройних сил, надаючи не лише духовну підтримку, але й виступаючи мостом між військовими та релігійними громадами. Воно робить значний внесок у підтримання бойового духу, пропонуючи душпастирську опіку та допомагаючи військовослужбовцям впоратися з емоційним і психологічним тиском військової служби. Капелани часто є першими, до кого звертаються ті, хто опинився в кризовій ситуації, пропонуючи настанови в моменти стресу, втрати або моральної дилеми.

У таких країнах, як США і Франція, інститут військового духовенства офіційно визнаний і повністю підтримується державою. Ці капелани інтегровані у військову ієрархію і беруть участь у повсякденному житті військових частин. Одним з найбільш розвинених прикладів є капеланський корпус Збройних сил США. Пентагон виділяє значні ресурси на підтримку релігійного і морального благополуччя своїх військовослужбовців, визнаючи роль капелана в підтримці боєготовності і згуртованості підрозділів.

Капелани в США фінансуються з оборонного бюджету і мають правовий статус, еквівалентний статусу офіцерів, що дозволяє їм ефективно функціонувати в рамках субординації. Вони мають доступ до спеціалізованих навчальних закладів і керують власними засобами масової інформації для підтримки своєї роботи. Аналогічно, у Великій Британії на капеланів покладено обов'язки, пов'язані з морально-психологічною підтримкою, а також просвітницькою діяльністю, спрямованою на зміцнення етичних засад військової служби.

У світлі постійних зусиль України, спрямованих на наближення до стандартів НАТО, вивчення моделей капеланства в країнах-членах Альянсу набуває особливої актуальності. Зарубіжний досвід пропонує цінні рекомендації для подальшого розвитку служби військового капеланства в Україні та її інституційної інтеграції у Збройні Сили.

СПЕЦСЛУЖБИ ЗАКОРДОННИХ ЦЕНТРІВ ОУН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 40-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

Ярослав Миколайович Антонюк — 2025-08-20

У статті на основі переважно архівних матеріалів простежено організаційне становлення у середовищі оунівців-емігрантів Служби безпеки Закордонних Частин ОУН (СБ ЗЧ ОУН). Виокремлено основні напрямки її діяльності: антикомуністичний; організаційний та забезпечення зв’язку; праці з репатріантами; бойової та охоронної роботи; ведення зовнішнього спостереження; роботи з молоддю; слідчий та контррозвідувальний. Показано, що свої дії з нею координували чотири референтури ЗЧ ОУН: Крайового зв’язку (К-З); політико-інформаційної служби («ПІС» або політичної розвідки); військової розвідки; вишкільної роботи, а також з’ясовані їхні завдання. Підкреслено, що тоді пріоритетним напрямком діяльності СБ була протидія радянській агентурі у таборах для переміщених осіб. Акцентовано на тому, що серед завдань контррозвідувальної діяльності важливе місце посідали набуття агентури із технічного персоналу, який обслуговував радянські репатріаційні місії, а також розповсюдження серед емігрантів агіток-попереджень. Розкрито, що одночасно із ЗЧ ОУН власні спецслужби намагалися сформувати «мельниківці» та «бульбівці».

Ключові слова: Служба безпеки, Закордонні Частини ОУН, спецслужби, референтура, розвідка, агентура, емігрантські організації

ГАЛИЦЬКИЙ БАТАЛЬЙОН ПІД ЧАС БОЮ ПІД ОЛЬШАНИЦЕЮ 31 ТРАВНЯ – 2 ЧЕРВНЯ 1920 РОКУ

Олексій Олексійович Васечко — 2025-08-20

У статті проаналізовано участь галичан із батальйону 132-ї Пластунської бригади 44-ї стрілецької дивізії Червоної армії у бою поблизу станції Ольшаниця проти Війська Польського 31 травня – 2 червня під час польсько-українсько-радянської війни 1920 року. На основі опублікованих архівних документів та спогадів сучасників висвітлено події, що передували цьому бою, склад і плани учасників, сам хід бою, результати та наслідки для сторін. Показано роль і місце галицького підрозділу у цьому бою, зокрема, обставини бойових дій в околиці Кагарлика 31 травня 1920 року, які завершилися для галичан поразкою. Коротко описано подальшу долю галицького батальйону та окремі долі відомих фігурантів.

УКРАЇНІЗАЦІЯ АРМІЇ НА ТЛІ РОЗГОРТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НАВЕСНІ 1917 РОКУ

Олександр Йосипович Дем’янюк — 2025-08-20

Проаналізовано початковий період українізації військових підрозділів російської імператорської армії навесні 1917 року, в період, коли набирала обертів Українська революція, а вітчизняні політики обирали орієнтири майбутнього українського державотворення. В тих умовах чітко визначилося протистояння двох напрямків – самостійницького, яке визначав поручик М. Міхновський і його прибічники з кола українських військових, та поміркованого, яке репрезентували представники української соціал-демократії, насамперед, В. Винниченко, М. Порш, С. Петлюра.

У статті мова йде про боротьбу за українізацію в частинах тилу, бойових підрозділах, флотських екіпажах. У перші весняні місяці у фарватері змін у війську стояли дві громадські організації – Українського військового організаційного комітету (голова – полковник О. Глинський) та Клубу імені гетьмана Павла Полуботка (керівник – поручик М. Міхновський). Цього, на жаль, не можна сказати про політичне керівництво державою, в особі членів Української Центральної Ради, яке зайняло вичікувальну позицію, здебільшого підтримуючи українізацію лише словесно та декларативно.

Перший Всеукраїнський військовий з’їзд, який відбувся в Києві 5 – 8 травня 1917 року, не зміг об’єднати українських політиків і військових навколо ідеї створення українського національного війська, хоча й прийняв з десяток постанов. Цим мав займатися новоутворений Український військовий генеральний комітет.

СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО КЛУБУ ІМ. ГЕТЬМАНА П. ПОЛУБОТКА ТА ЙОГО РОЛЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРШИХ УКРАЇНСЬКИХ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН

Роман Дмитрович Зінкевич — 2025-08-20

У статті розглянуто революційні процеси, що почалися в Росії весною 1917 р. після повалення самодержавства, і як вони вплинули на значну частину російської армії, в тому числі українців. Проаналізовано передумови та причини створення Українського військового клубу ім. гетьмана П. Полуботка, його дії щодо організації українських військових частин, роль Миколи Міхновського у діяльності клубу, створення Українського Вiйськового Органiзацiйного Комiтету і його значення у творенні українських вiйськових частин. Окреслено ставлення до військового питання українських політичних лідерів. Проаналізовано діяльність Військового клубу ім. гетьмана П. Полуботка з формування Першого українського козачого полку ім. Б. Хмельницького. Показано, в чому полягали ідеологічні розбіжності полуботківців з Центральною Радою стосовно українського військового будівництва, роль клубу у підготовці до скликання українського військового з’їзду. Висвітлено процес формування Другого українського полку ім. гетьмана П. Полуботка, причини збройного виступу полку ім. гетьмана П. Полуботка та роль самостійників. Проаналізовано значення діяльності Українського військового клубу ім. гетьмана П. Полуботка у формуванні перших українських військових формувань.

Ключові слова: Український військовий клуб, Український Вiйськовий Органiзацiйний Комiтет, український козачий полк, М. Міхновський, українізація, армія.

РОСТИСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ ТА ВОРШ НА ВІЙСЬКОВІЙ «ГРІ» 1245 р.

Христина Василівна Меренюк — 2025-08-20

У статті проаналізовано літописний уривок про проведення «игры» біля стін Ярослава у 1245 р. Продемонстровано, що руський книжник звернув особливу увагу на цю подію, що також вказує на поширення європейських змагальних традицій серед руської військової еліти. Окрім символічного значення (покарання князя Ростислава за надмірну гордість, недооцінку противника) та елементів «знамення», характерних для середньовічної історіографії, відзначено й практичні, реалістичні аспекти. Галицько-волинська знать знала про «ігри зі списами» і брала в них участь. Ці змагання походили з Європи та потрапили до держави Романовичів через контакти місцевої еліти з угорськими та польськими нобілями. До того ж літописець був обізнаний із такими практиками, тому не пояснював, що означає «игра», лише зафіксував травму князя Ростислава та поранення його коня. Вказано, що це вплинуло на хід битви під Ярославом у 1245 р.: невідомо, наскільки серйозною була травма плеча претендента на галицький престол, але вона могла знизити його бойові можливості. Також відомо, що під час битви князь Ростислав втратив коня, що було важливим для середньовічного воїна. Поразка в «игрѣ» стала для нього не тільки поганим знаменням, але й мала цілком негативно-практичні наслідки.

АВГУСТИН ВОЛОШИН І ПРОБЛЕМИ ВІЙСЬКОВОГО БУДІВНИЦТВА У КАРПАТСЬКІЙ УКРАЇНІ (1938 - 1939 рр.)

Олександр Михайлович Пагіря — 2025-08-20

У статті на основі архівних джерел, спогадів і матеріалів преси розкривається один із маловивчених аспектів багатогранної діяльності Августина Волошина як очільника автономного уряду та президента Карпатської України, а саме його політика щодо військового будівництва на Закарпатті у 1938–1939 рр. Хоча у стратегічному плані уряд Волошина робив ставку на чехословацькі сили безпеки та оборони у захисті кордонів автономного краю від гібридних і конвенційних загроз з боку сусідніх Угорщини та Польщі, він водночас всіляко сприяв розбудові Карпатської Січі як центру доармійської підготовки населення та вишколу національних військових кадрів. В умовах драматичного розпаду Чехо-Словацької республіки та проголошення незалежності Карпатської України 14-15 березня 1939 р. уряд Волошина ухвалив важливі воєнно-політичні рішення щодо формування збройних сил молодої держави – Національної Оборони Карпатської України на чолі з полковником Сергієм Єфремовим та початку збройного спротиву вторгненню угорських військ.

ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ПОЛЬСЬКОЇ ДЕРЖАВИ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ЯК ОБ’ЄКТ РОЗВІДУВАЛЬНОЇ ТА ДИВЕРСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦСЛУЖБ УСРР ТА СРСР у 20 – 30-х РОКАХ ХХ СТ.: ЗДОБУТКИ ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

Андрій Юрійович Щеглов — 2025-08-20

У статті критично узагальнено підходи вітчизняних дослідників до визначення політики та дій спеціальних служб Української Радянської Соціалістичної Республіки та Союзу Радянських Соціалістичних Республік проти інституційної системи Польської держави на західноукраїнських землях у 20 – 30-ті роки минулого століття.

Показано історичну ретроспективу розвитку тих партійних і державних органів спеціальних служб УСРР та СРСР, дії яких були направлені проти становлення та функціонування Польської Республіки на західноукраїнських етнічних землях, які опинилися у межах цієї держави і результаті поразки національно-визвольних змагань 1917 – 1923 рр.; діяльність Всеросійської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією і саботажем, Закордонного відділу ЦК КВП(б) України, Іноземного відділу ОДПУ СРСР та військової розвідки щодо організації нелегальної роботи, здійснення агентурних, розвідувальних і контррозвідувальних операцій, диверсій та терористичних актів, виокремлено причини та методи такої дільності. Також показано висвітлення українською історіографією системи підготовки та застосування відповідних агентурних кадрів.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українській історіографії не тільки узагальнено наукові здобутки останніх двох десятиліть у розкритті радянської розвідувальної та диверсійної діяльності проти Польщі у Східній Галичині та Західній Волині впродовж 20 – 30-х років ХХ ст., а визначено гуманітарні виклики, які не втрачають своєї актуальності на третьому році широкомасштабної агресії росії проти України.

Методологічною основою статті є історичний, системний та функціональний принципи наукового пізнання, загальнофілософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи та міждисциплінарний дослідницький підхід для розкриття складної наукової проблематики.

АСПЕКТИ МІЖНАРОДНОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ДОПОМОГИ ПОЛЬЩІ ТА КРАЇН БАЛТІЇ СИЛАМ ОБОРОНИ УКРАЇНИ У РОКИ ШИРОКОМАСШТАБНОЇ АГРЕСІЇ РФ (2022 – 2023)

Анастасія Вікторівна Гневашева — 2025-08-20

У статті аналізується військова допомога, надана країнами Польщі та Балтії Силам оборони України у перші два роки повномасштабного російського вторгнення. Зазначається, що військова допомога Збройним Силам України активно надавалася цими країнами з початку російсько-Української війни, з лютого 2014 р., однак організоване та регулярне постачання озброєння та військової техніки були впроваджені у перші роки повномасштабного вторгнення російського агресора. Польща розгорнула масштабну ремонтну операцію, спрямовану на відновлення пошкодженої української артилерії та бронетехніки. Активно надходила військова допомога з боку країн Балтії – Латвії, Литви, Естонії. Ці держави були у 2022 – 2023 рр. лідерами з погляду частки допомоги Україні у власному ВВП. Водночас важливо підкреслити, що допомога Україні з боку Польщі та Балтії одночасно є внеском у зміцнення обороноздатності та безпеки Східної Європи, над якою нависає загроза російської експансії.

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВІЙНИ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕКСПАНСІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ (2005 – 2014)

Олег Олександрович Котилевський — 2025-08-20

У статті розкрито причини, перебіг і результати торговельно-економічних війн які російська федерація вела проти України упродовж 2005–2014 років. Показано, що російсько-українські м’ясо-молочні конфлікти, «сирна», «шоколадна» та «митна» війни почалися після приходу до влади в. путіна і стали інструментом політико-економічного примусу, цілеспрямованого тиску росії на Україну, економіка якої після здобуття незалежності у 1991 році залишалася орієнтованою на російський ринок. Доведено, що ці конфлікти супроводжувалися потужними російськими інформаційними компаніями у масмедіа з підриву іміджу української продукції, яку імпортували на росію та завдання навмисної шкоди інвестиційному клімату України. Насправді причини торговельно-економічних війн полягали у намаганнях росії інтегрувати російську та українську економіки, зупинити євроінтеграційні процеси, примусити Україну відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом та створити умови для її входження у Митний Союз та Єдиний економічний простір, підконтрольні російській федерації. Зазначене в цілому мало вирішити геополітичну мету росії – повністю домінувати на пострадянському просторі, бути політичним та економічним лідером у регіоні.

КОНТЕНТ-АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКИХ ПРОПАГАНДИСТСЬКИХ ЛИСТІВОК, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ПРОТИВНИКА НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ ПЕРІОДУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Олеся Миколаївна Куцька — 2025-08-20

У статті проаналізовано зміст українських пропагандистських листівок, що розповсюджувались на тимчасово окупованій росією території України в період російсько-Української війни та які були спрямовані на військовослужбовців противника; виявити спільні та відмінні риси цих агітаційних матеріалів та здійснити їх класифікацію. Методологія наукових пошуків ґрунтувалась на принципах історизму та неупередженості. Основою для узагальнень отриманої інформації став метод групування, який дозволив на основі їх текстового та малюнкового наповнення класифікувати листівки та зробити висновки про особливості кожної групи та про весь масив інформації. Оригінальність дослідження полягає у тому, що автори свідомо відмовляються від переказування окремих існуючих тлумачень інших експертів та аналітиків щодо друкованої листкової продукції, прагнучи особисто провести вивчення та розбір фактичного матеріалу з метою вловлювання особливостей друкованих (рукописних) листівок та власного наукового викладення отриманих спостережень. Основні результати дослідження: аналіз змістового наповнення листкових агітаційних матеріалів дозволяє їх класифікувати за певними ознаками на: залякуючі, оперативні, мотиваційні, інформаційні, листівки-звернення, листівки-перепустки, листівки-жарти. Написані російською мовою листкові агітаційні матеріали стають чи не єдиним джерелом альтернативної до російської інформації на окупаційні збройні формування рф на тимчасово окупованих територіях України та доволі значним засобом впливу на противника. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у статті синтезовані відомості можуть бути використані відповідними структурами для управління емоційними реакціями противника та стати підґрунтям для подальшої сегментації інформаційно-психологічного впливу відповідно до потреб інформування потенційних реципієнтів на полі бою. З огляду на продовження російсько-Української війни перспективою подальших студіювань стає накопичення нових знань за презентованою автором темою.

РОЛЬ АВСТРАЛІЇ У ЗМІЦНЕННІ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ УКРАЇНИ: АНАЛІЗ ВІЙСЬКОВОЇ ДОПОМОГИ У 2022 – 2024 рр.

Сергій Олексійович Рудько — 2025-08-20

У статті проаналізовано військову підтримку України з боку Австралії в період російсько-Української війни протягом 2022 – 2024 років. Висвітлено ключові напрями допомоги, зокрема постачання бронетехніки, артилерійських систем, боєприпасів, безпілотних літальних апаратів та авіаційних засобів ураження. Охарактеризовано участь Австралії у міжнародних ініціативах, включно з «коаліцією дронів» та Міжнародним фондом для України під егідою Сполученого Королівства. Відзначено значення навчальної місії «Operation Kudu», в межах якої австралійські інструктори підготували понад 2 000 українських військовослужбовців. Розглянуто роль антидронових систем «Slinger» та логістичних дронів «Sypaq Corvo» у підвищенні ефективності ЗСУ на полі бою. Відзначено важливість стратегічних рішень Австралії щодо спільного виробництва артилерійських снарядів із Францією та розвитку національних виробничих потужностей у рамках програми «Guided Weapons and Explosive Ordnance Enterprise». Проаналізовано внесок Австралії у зміцнення оборонного потенціалу України шляхом передачі авіаційних бомб JDAM-ER, бойових танків M1A1 «Abrams» та бронетехніки. Зроблено висновок, що військова підтримка Австралії відіграла важливу роль у зміцненні обороноздатності України та підвищенні її бойових можливостей у протидії російській агресії.

МОВА МИСЛЕННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ВПЛИВУ НА ІСТОРИЧНУ СВІДОМІСТЬ У ПРОЦЕСІ ЗДОБУТТЯ ІНФОРМАЦІЇ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ (НА ПРИКЛАДІ ВІКІПЕДІЇ)

Марія Іванівна Хардель — 2025-08-20

У статті розглянуто роль мови мислення як одного з основних елементів впливу на формування історичної свідомості під час отримання інформації в сучасному інформаційному просторі. На прикладі Вікіпедії проаналізовано процеси створення та поширення наративів, які формують розуміння історичних подій. Особливу увагу приділено значенню мови мислення (мови думки) під час пошуку та вибору джерел інформації у Вікіпедії, що впливає на інтерпретацію історичних фактів. Проведено порівняння статей у різних мовних версіях Вікіпедії — російській, українській та англійській, з метою виявлення відмінностей у поданні та трактуванні історичного матеріалу. Висвітлено питання маніпуляції історичною інформацією та її впливу на критичне мислення користувачів. Запропоновано рекомендації: розвиток критичного мислення, медіаграмотності, відповідального ставлення до споживання контенту, популяризація української мови та створення якісного україномовного контенту.

Поляки та представники польської меншини в Україні в російсько-українській війні (2014 – 2024)

Анджей Бонусяк — 2025-08-20

Мета роботи – представити результати діяльності на російсько-українському фронті між 2014 і 2024 роками крізь призму залучення осіб польського походження. До розгляду представлені представники польської меншини в Україні та поляки. В результаті дослідження було виявлено десятки представників вищезгаданих груп, які брали активну участь у бойових діях і заплатили за це високу ціну, іноді навіть власним життям.

Дослідження ґрунтувалося, головним чином, на аналізі польськомовних засобів масової інформації, що видаються як у Польщі, так і в Україні. Також були використані доступні звіти та наукові опрацювання. Дослідження ґрунтувалося на методах на межі гуманітарних і соціальних наук.

Ключові слова: поляки, поляки в Україні, волонтери, російсько-українська війна 2014-2024 рр.

РЕЛІГІЙНІ НАПИСИ ТА ЗОБРАЖЕННЯ НА ШАБЛЯХ XVII–XVIII СТ. У КОЛЕКЦІЇ ЛЬВІВСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ

Андрій Михайлович Панів — 2025-08-20

У статті проаналізовано та узагальнено релігійні написи і зображення на шаблях ХVII–XVIII ст. Методологія дослідження базується на загальнонаукових принципах системності, об’єктивності та критичного ставлення до джерел. У статті використано теоретичні методи дослідження, зокрема синтез, аналіз, індукція та дедукція. За допомогою історико-компаративного методу вдалося порівняти віднайдені зразки написів та зображень на шаблях. У цій статті також застосовано хронологічний та ретроспективний принципи дослідження.

У роботі чи не вперше в українській історіографії проаналізовано написи та зображення на шаблях ХVII–XVIII ст. релігійного характеру, основна увага звернена на колекцію Львівського історичного музею, але для висвітлення пануючих тенденцій розвитку озброєння тогочасної Європи використано матеріали із інших колекцій та збірок.

«Грецькі» сюжети на клинковій зброї, що зустрічаються на атрибуціях окремих експонатів, не вказують на виробництво в Елладі чи інших тодішніх православних країнах, як вважалося давніше. Вони виготовлені, напевно, у Стамбулі і призначалися для дипломатичних подарунків християнським (насамперед православним) володарям. На шаблях зустрічаються хрести. Мальтійські хрести не притаманні козацькому середовищу, але подекуди вони зустрічаються на гербах козацької старшини і, що важливо, на ювелірних виробах із Центральної України. На зразках холодної зброї мусульманського походження добре помітна символічна ієрархія. Зазвичай, розкішно прикрашене ім’я Могаммада, дещо менше – згадка правителя, ще менше – майстра, що виготовив клинок.

ГАРМАТНИЙ ПАРК ТА ОСОБИСТА ЗБРОЯ ОФІЦЕРІВ-АРТИЛЕРИСТІВ ПЕРІОДУ НАЦІОНАЛЬНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ 1917–1921 РР.: ТАКТИКО-ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Ярослав Васильович Стеців — 2025-08-20

У статті висвітлені особливості матеріально-технічного забезпечення офіцерів української артилерії в період Української революції 1917–1921 рр. Наведено приклади основних зразків артилерійського озброєння, яке використовували українські офіцери-артилеристи на фронтах революції та подано їх основні технічні характеристики. Особливу увагу присвячено висвітленню особистої зброї артилерійських офіцерів та наведено приклади найбільш поширених серед офіцерів зразків стрілецького озброєння в період Української революції 1917–1921 рр.

З’ясовано, що гарматний парк офіцерів-артилеристів українських армій революційного періоду 1917–1921 рр. був організований відповідно до матеріально-технічних можливостей УНР та ЗУНР. Доведено, що Наддніпрянські офіцери-гармаші мали на озброєнні артилерійські системи, боєприпаси та особисту зброю переважно російського походження, а галицькі артилеристи здебільшого послуговувались гарматами німецького виробництва, а стрілецька зброя виготовлялася на австрійських, німецьких та бельгійських заводах.

ПРОГРАМИ СТВОРЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ТРАНСПОРТНИХ ЛІТАКІВ В УКРАЇНІ У 1991 – 2021 рр.

Андрій Іванович Харук — 2025-08-20

У статті розглянуто хід реалізації в Україні упродовж 1991 – 2021 рр. програм створення військово-транспортних літаків Ан-70, Ан-132 і Ан-178. Перша з них була започаткована ще у 1981 р. і передбачала створення середнього транспортного літака з високим ступенем технологічних інновацій. Літак Ан-132 став глибокою модернізацією легкого транспортного літака Ан-32, а середній транспортний літак Ан-178 постав на основі пасажирських літаків Ан-148/158. Реалізація програми Ан-70 відбувалась у взаємодії з російською федерацією, і позиція цього партнера значною мірою позначилась на затягуванні термінів виконання програми. Ан-132 створювався у взаємодії з Саудівською Аравією. Аж до 2014 р. не вживались заходи зі зниження залежності від постачання критичних комплектуючих з російської федерації, що призвело до кризи програм Ан-70 і Ан-178 після початку російської агресії проти України. Відмова Саудівської Аравії у 2019 р. від фінансування проєкту Ан-132 призвела до замороження цієї програми. В підсумку жоден з трьох нових типів військово-транспортних літаків (Ан-70, Ан-132, Ан-148) до початку 2022 р. так і не був впроваджений в серійне виробництво, хоч Ан-70 і був взятий на озброєння Повітряних Сил України (в єдиному екземплярі), а Ан-178-100Р – замовлений для Повітряних Сил України в кількості трьох екземплярів

ЕВОЛЮЦІЯ ВИКОРИСТАННЯ ХІМІЧНОЇ ЗБРОЇ: ВІД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДО СУЧАСНИХ КОНФЛІКТІВ

Олександр Валентинович Галак — 2025-08-20

Першу світову війну називають «війною хіміків», оскільки саме вона започаткувала епоху створення та застосування зброї масового ураження. Вивчення історичного досвіду застосування хімічної зброї як військового засобу на Західному фронті та аналіз політичних дискусій щодо її застосування показали, що країни-учасниці швидко відмовилися від існуючих норм міжнародного права та поступово перейшли до їх активного застосування.

Тепер, більше ніж через сто років, хімічна зброя знову використовується. Використання хімічних речовин під час війни в Сирії та вторгнення Росії в Україну доводить, що міжнародне право та конвенції не вплинули на допустимість застосування зброї масового ураження.

Триваюче використання хімічної зброї підкреслює критичний провал у забезпеченні виконання міжнародних норм і законів, спрямованих на запобігання таким звірствам. Відсутність значних наслідків для порушників цих норм свідчить про обмеженість міжнародного права щодо практичних реалій сучасної війни. Неможливість притягнути винних до відповідальності ще більше посилює гуманітарні наслідки хімічної війни, коли тисячі жертв страждають від довгострокових наслідків для здоров’я та шкоди довкіллю.