Військово-науковий вісник

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В ІСПАНІЇ (1936-1939) ЯК ГОЛОВНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ПОЛІГОН ІНТЕРБЕЛУМА

2026-04-20T22:37:25+03:00

У статті досліджується Громадянська війна в Іспанії років як ключовий військово-політичний полігон інтербелума (міжвоєнний період 1918–1939 рр.), де провідні держави випробували нові стратегії, тактики й технології, що вплинули на Другу світову війну. В умовах російської агресії проти України цей конфлікт варто розглядати як історичний приклад зовнішнього втручання та асиметричної підтримки. Для офіційного Києва важливо вивчати розвиток авіації, бронетехніки, логістики й інформаційних операцій, а також вплив внутрішніх політичних розколів на оборону республіканської Іспанії. Цей військове протиборство стала одним із перших конфліктів XX століття, де міська війна набула стратегічної ваги, показавши ефективність урбаністичних оборонних позицій. Уроки цього конфлікту залишаються актуальними для удосконалення оборонних стратегій України.

ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВІЙСЬКОВИХ КОМПАНІЙ У КОНТЕКСТІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: ВОЄННО-ЕКОНОМІЧНИЙ ВИМІР БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ

2026-04-21T11:12:16+03:00

У статті досліджується діяльність приватних військових компаній (ПВК) як історичний феномен трансформації форм збройного насильства у кінці ХХ – на початку ХХІ століття. У фокусі уваги перебуває аналіз ролі ПВК у гібридних конфліктах сучасності з акцентом на воєнно-економічний вимір їх функціонування та вплив на безпеку держави. Автори розглядають ПВК не лише як інструмент сучасної воєнної політики, а як результат еволюції непрямих і приватизованих форм війни, що мають глибокі історичні паралелі.

На основі міждисциплінарного, але історично орієнтованого підходу запропоновано методику історико-аналітичної оцінки діяльності ПВК у системі воєнно-економічної безпеки. Методика ґрунтується на поєднанні порівняльно-історичного аналізу, структурно-функціонального підходу та узагальнення емпіричних даних про участь ПВК у збройних конфліктах початку ХХІ ст. Особливу увагу приділено визначенню критеріїв та індикаторів воєнно-економічного впливу ПВК, які використовуються не для формалізованих розрахунків, а для інтерпретації історичних закономірностей розвитку гібридної війни.

Емпіричною основою дослідження слугує аналіз діяльності російських приватних військових компаній у конфліктах 2014 – 2023 років. Показано, що залучення ПВК дозволяло поєднувати приховану військову присутність із реалізацією економічних інтересів держави, зокрема через контроль над ресурсною та інфраструктурною базою. У статті доведено, що така практика сприяла формуванню довготривалих механізмів гібридної війни та мала істотні воєнно-економічні наслідки для держав, які ставала об’єктами агресії.

Зроблено висновок, що діяльність ПВК у сучасних гібридних конфліктах є проявом глибших історичних змін у характері війни, пов’язаних з послабленням державної монополії на застосування сили та інституціоналізацією приватизованого насильства. Результати дослідження розширюють можливості воєнно-історичного аналізу гібридних конфліктів та можуть бути використані у подальших історичних і міждисциплінарних студіях.

КИТАЙСЬКА МОДЕЛЬ КОГНІТИВНОГО ПРОТИБОРСТВА У ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІЙ СТРАТЕГІЇ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

2026-04-21T11:35:26+03:00

Стаття присвячена аналізу формування, еволюції та практичної реалізації китайської моделі когнітивного протиборства у воєнно-політичній стратегії КНР наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Обґрунтовується, що Китай розглядає вплив на свідомість, сприйняття та процеси ухвалення рішень противника як один із ключових вимірів сучасної війни поряд із воєнною, економічною та дипломатичною боротьбою. Показано, що китайський підхід не зводиться до окремих інформаційних чи пропагандистських кампаній, а становить цілісну доктринально та інституційно оформлену систему, ядром якої є концепція «трьох воєн» – війни за суспільну думку, психологічної та правової війни. Розкрито доктринальну еволюцію цієї моделі з 1990-х років до сучасності, її закріплення у військових статутах і стратегічних документах Народно-визвольної армії Китаю (далі – НВАК), а також інституційне оформлення через створення Військ стратегічної підтримки та інтеграцію інформаційно-психологічних інструментів у систему воєнного планування КНР. Окрему увагу приділено механізмам практичної реалізації когнітивного впливу, зокрема ролі медіа, кіберзасобів, дипломатії, правових аргументів і демонстрацій військової сили у комплексних кампаніях тиску. На основі кейсів Тайваню та Південнокитайського моря показано, що китайська модель дозволяє досягати значних стратегічних результатів у «сірих зонах» без відкритої війни, хоча її ефективність обмежується у стійких демократичних суспільствах. У статті доводиться, що когнітивне протиборство стало системоутворюючим елементом сучасної воєнно-політичної стратегії КНР і важливим чинником трансформації безпекового середовища в Індо-Тихоокеанському регіоні, формуючи нові підходи держав до протидії інформаційно-психологічному тиску, розвитку стратегічних комунікацій та посилення інституційної стійкості суспільств до зовнішнього впливу.

ЗАКОРДОННА ДІЯЛЬНІСТЬ КОРПУСУ КОРОЛІВСЬКИХ ІНЖЕНЕРІВ БРИТАНСЬКОЇ АРМІЇ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

2026-04-21T12:05:16+03:00

У статті розглянуто хід історичного розвитку та діяльність Корпусу королівських інженерів британської армії (далі – Корпус) у Великій Британії та за її межами упродовж 1787-2025 рр. Проаналізовано історію розвитку закордонної діяльності Корпусу, показано його роль у забезпеченні військових операцій, миротворчих місій та гуманітарних заходів у різні історичні періоди. Показано основні етапи процесу формування Корпусу, еволюцію функцій та особливостей застосування Корпусу (в складі інженерних підрозділів) у збройних конфліктах і пост-конфліктному відновленні у різних країнах світу. Окреслено пріоритетні напрями з інженерної діяльності Корпусу, зокрема бойову інженерію, розмінування, логістичне та топографо-геодезичне забезпечення, а також розглянуто напрям підготовки особового складу. Встановлено, що Корпус застосовує комплексний підхід до забезпечення виконання завдань з підтримки міжнародної безпеки, поєднує застосування військ (сил) із виконанням гуманітарних (стабілізаційних) завдань. У різні історичні періоди основні вектори діяльності Корпусу змінювалися відповідно до потреб оборони Великої Британії. Гнучкість і універсальність Корпусу дозволила ефективно реагувати на зміну характеру загроз і умов ведення військових (локальних), миротворчих і гуманітарних операцій. Корпус відіграє провідну роль у забезпеченні стабільності, безпеки громадян і захисті стратегічних інтересів Великої Британії та її союзників. Показано, що діяльність підрозділів Корпусу охоплює різні регіони світу, де вони виконують завдання щодо протидії терористичним загрозам, охорони шляхів сполучення та забезпечення (підтримки) міжнародної безпеки. Окремо акцентовано увагу на те, що закордонна діяльність Корпусу охоплює співпрацю з Україною та складовими її сил оборони. Зроблено висновок, що досвід функціонування Корпусу, зокрема, у розмінуванні, відновленні, наданні гуманітарної допомоги цивільному населенню доцільно застосовувати у повоєнному відновленні України.

РОЛЬ ЗМІ У ПРОПАГАНДІ ПІД ЧАС ВІЙНИ У ХОРВАТІЇ У 1991-1995 РОКАХ

2026-04-21T12:22:41+03:00

У статті показано ключову роль, яку відіграли ЗМІ у впливі на громадську думку суспільства та на розвиток конфлікту в майбутньому під час війни у Хорватії в 1991-1995 роках. З’ясовано, що усі сторони конфлікту використовували пропаганду, перебували під етнічними і політичними впливами та активно діяли як інструменти для поширення націоналістичної пропаганди. Ще задовго до початку війни сербські та хорватські медіа готували свою аудиторію до насильства й майбутнього збройного протистояння, поширюючи розповіді про злочини Другої світової війни, нібито скоєні іншою стороною. Сербські та хорватські пропагандистські кампанії взаємно підсилювали одна одну, а обидва політичні керівництва повністю взяли ЗМІ під свій контроль і використовували їх для розпалювання ворожнечі. У Боснії і Герцеговині медіапростір також був поділений за етнічною ознакою, що впливало на продовження війни та перешкоджало досягненню миру. Всі сторони конфлікту застосовували пропаганду, зазнавали впливу етнічних і політичних чинників та виступали інструментами поширення націоналістичної пропаганди. Сербська влада активно використовувала медіа під час воєнної агресії: формувалася нова сербська ідентичність, мова ненависті толерувалася й заохочувалася, а також утверджувалося переконання, що висловлення ненависті до представників несербських національностей є свободою слова, а вбивства представників інших народів, які публічно демонстрували незгоду із сербською політикою, не є злочинами, що підлягають покаранню. Хорватські медіа вели пропаганду як під час війни в Хорватії, так і під час війни в Боснії і Герцеговині, наголошуючи на моральній перевазі хорватських жертв, водночас ігноруючи сербські втрати, а також використовуючи фальсифікації фактів геноциду проти хорватів для виправдання власної агресії. Наслідками інформаційно-психологічного впливу на населення сторін конфлікту стали численні воєнні злочини, етнічні чистки, масові вбивства, релігійна ворожнеча та вкрай агресивне ставлення до представників інших народів.

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ В ПРАЦЯХ ВІЙСЬКОВИХ І ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 – 1921 РОКІВ

2026-04-18T23:16:37+03:00

У статті проаналізовано публікації учасників визвольних змагань доби Української революції 1917 – 1921 років. Увагу зосереджено на позиції авторів щодо формування української національної ідеї в 20-х роках ХХ століття. Перебуваючи в еміграції, представники різних українських політичних сил та рухів із позицій власної ідеології й самосвідомості аналізували причини поразки, здебільшого звинувачуючи в цьому політичних опонентів чи зовнішніх ворогів. Політики й військові діячі, яким вдалося стати вище політичних амбіцій, намагалися реалістично оцінити тодішній стан національної ідеї, її сприйняття різними прошарками українського суспільства за кордоном. Більшість своїх думок щодо перспектив розвитку української національної (державницької, консолідуційної) ідеї висловлювалися на сторінках їхніх праць чи періодичних видань української діаспори. З огляду на обсяг статті, нами розглянуто наукові та публіцистичні публікації трьох діячів цієї доби.

У працях В’ячеслава Липинського (політика і, певною мірою, військового), зокрема у «Листах до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму», обґрунтовується концепція «територіального патріотизму», де визначальну роль покликана відігравати нація, яку необхідно сформувати.

Дмитро Донцов (політик і публіцист) на сторінках досліджень «Підстави нашої політики» та «Націоналізм» виступав за побудову української національної держави на засадах консенсусу широких народних мас, що передбачало наповнення української ідеї «цілком новим духом», який асоціюється з націоналізмом.

У статтях Всеволода Петріва (генерал-хорунжий, автор військово-історичних досліджень), насамперед у «Досвіді минулого (спогад на часі)», «Про значіння селянства в житті держави» та «Споминах з часів української революції (1917 – 1921)» проглядається переконання автора щодо важливості селянства та інтелігенції для реалізації національної ідеї й побудови держави.

Обраний напрямок дослідження дозволяє визначити відмінності в позиціях цих українських діячів щодо наповнення змістом поняття української національної ідеї.

ВІЙСЬКОВІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ В УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЯХ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПЕРШІ ДЕСЯТИЛІТТЯ ХХ СТ.): РОЗВИТОК ТА ВИКЛИКИ

2026-04-20T16:35:53+03:00

У статті здійснено дослідження становлення, розвитку та трансформації військових навчальних закладів, що функціонували на території українських губерній в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Проаналізовано особливості організації військової освіти в умовах пізньої Російської імперії, зокрема освітні реформи 1910 року, які суттєво вплинули на зміст і структуру підготовки офіцерських кадрів. Визначено, що нові навчальні програми передбачали посилення ролі тактичної, топографічної та інженерної підготовки, а також удосконалення системи виховання майбутніх командирів відповідно до потреб модернізованої армії. Значну увагу приділено впливу Першої світової війни на функціонування військових училищ і кадетських корпусів. Показано, що воєнні умови зумовили різке скорочення термінів навчання, запровадження прискорених курсів та зміну методів підготовки, що позначилося на якості освіти й кадровому забезпеченні армії. Окремий блок дослідження присвячено діяльності військових навчальних закладів у період Української революції 1917–1921 рр. Простежено процеси зміни їхнього правового статусу та підпорядкування в умовах переходу під юрисдикцію урядів Української Народної Республіки, Української Держави гетьмана П. Скоропадського та радянської влади. Проаналізовано вплив політичних трансформацій і соціальних змін на організаційну структуру, кадровий склад і ідеологічне спрямування військових шкіл. Зроблено висновок, що попри часті реорганізації та зміну владних режимів, військові навчальні заклади зберігали важливу роль у підготовці національних військових кадрів і стали одним із чинників формування збройних сил України в подальший історичний період.

СПЕЦСЛУЖБИ ОУН(Б) ТА УПА У ПЕРІОД ПРИФРОНТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА АДАПТАЦІЇ ДО НОВИХ УМОВ БОРОТЬБИ (1943–1945)

2026-04-20T17:16:44+03:00

На основі численного фактичного матеріалу, вагома частина якого уперше введена в науковий обіг, автори охарактеризували діяльність спецслужб ОУН(б) та УПА в 1943–1945 рр. У статті підкреслено, що це був найскладніший період у їх розвитку, оскільки швидке наближення лінії німецько-радянського фронту змусило українське підпілля терміново пристосуватися до боротьби в нових умовах. Показано, що значні зусилля спрямовувалися на нарощування його матеріальної бази, у чому важливу роль відігравала Служба безпеки (СБ). З’ясовано, що використовуючи фронтовий хаос, її боївки захоплювали у містах потрібне для підпілля майно. Накопичуючи «золотий запас», СБ брала участь у зборі з духовенства та населення матеріальних цінностей, контролювала конспірацію побудови підземних складів та житлових криївок. Продовжуючи збройну боротьбу з німецькими окупантами, вона вела переговори з їхніми союзниками, які не бажали далі воювати, отримуючи від них зброю, боєприпаси та амуніцію. Доведено, що за умов посилення конспірації вплив Служби безпеки на підпілля істотно зріс. З’ясовано, що структура її референтур продовжувала будуватися за територіальним принципом, однак штат кожної ланки залежав від багатьох обставин і мав регіональні особливості. Акцентовано на тому, що у зв’язку з необхідністю збереження людського ресурсу для запланованого антирадянського повстання, влітку 1944 р. вона здійснювало заходи по зриву мобілізації до Червоної армії. Простежено нову хвилю реформувань спецслужб у 1945 р., коли значна кількість підпільників і повстанців переводилася на легальне становище.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ САМОХІДНИХ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ УСТАНОВОК НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ШАСІ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

2026-04-21T12:39:45+03:00

У статті досліджується процес розвитку артилерійського озброєння на автомобільному шасі в межах концепції Truck-Mounted Gun (TMG) як одного з ключових напрямів трансформації сучасної артилерії. На прикладі колісних самохідних артилерійських систем CAESAR, Hawkeye та G6 Rhino проаналізовано еволюцію підходів до поєднання вогневої потужності, мобільності та стратегічної транспортабельності артилерійських засобів.

Особливу увагу приділено конструктивним і тактико-технічним особливостям зазначених систем, зокрема застосуванню автомобільних шасі різної вантажопідйомності, автоматизованих систем управління вогнем, технологій зменшеної віддачі та гідравлічних стабілізаторів. У статті показано, що CAESAR репрезентує важкий сегмент TMG, орієнтований на далекобійну вогневу підтримку у конфліктах високої інтенсивності; Hawkeye — легкий експедиційний напрям, спрямований на забезпечення повітряно-мобільних і швидкореагуючих підрозділів; G6 Rhino — приклад важкої колісної артилерії з підвищеним рівнем захищеності, призначеної для дій у високоінтенсивному бойовому середовищі.

Колісні артилерійські системи типу TMG сформували окремий і стійкий напрям розвитку сучасної артилерії, що зумовлений зростанням вимог до оперативної та стратегічної мобільності, скороченням часу розгортання і підвищенням живучості артилерійських підрозділів в умовах сучасної контрбатарейної боротьби.

На основі порівняльного аналізу зроблено висновок, що концепція TMG не є уніфікованим рішенням, а реалізується у кількох функціональних варіантах залежно від військово-доктринальних потреб держав-розробників. Узагальнення бойового та експлуатаційного досвіду свідчить про зростання ролі колісних самохідних артилерійських установок як ефективного доповнення до гусеничних САУ та буксированої артилерії у сучасних і майбутніх збройних конфліктах.

КОНЦЕПЦІЯ «ТЕРОРИСТИЧНОЇ ВІЙНИ» ТА ЇЇ ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ПІД ЧАС ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РФ В УКРАЇНУ (у період 11 вересня 2022 р. – 12 березня 2023 р.)

2026-04-20T17:48:53+03:00

Досліджено сутність та основні складники, що сформували сутність концепції «терористичної війни» РФ в період агресії Росії проти України, їх розвиток та певну трансформацію на основі результатів військово-політичної та оперативної ситуації. Автори статті мали на меті розкрити зміст складових терористичної війни РФ, зокрема енергетичного терору, спрямованого на знищення критичної інфраструктури, а також використання політично мотивованих злочинців у лавах приватних військових компаній (ПВК) у військових операціях у період з 11 вересня 2022 р. по 12 березня 2023 р. Методологія дослідження базується на принципах історизму, систематичності, верифікації. Автори використовували проблемно-пошуковий, проблемно-тематичний, хронологічний та міждисциплінарний методи. На основі методу контент-аналізу внутрішнього інформаційного простору та продуктів центральних і регіональних засобів масової інформації та комунікації МО РФ, використовуючи критичний та аналітичний підхід, було визначено та розглянуто основні напрямки інформаційно-пропагандистської роботи ЗСУ та ЗС РФ. Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській історіографії зроблено спробу проаналізувати зміст поняття «терористична війна» під час повномасштабного збройного вторгнення РФ в Україну в конкретних хронологічних рамках. На основі вивчення різних джерел обґрунтовано факт і причини радикальних, змін у змісті інформаційно-пропагандистської підтримки військових операцій армії агресора. У висновках наголошується, що ракетні удари РФ по критичній інфраструктурі держави, цивільному населенню є військовими злочинами. Ця радикальна зміна парадигми збройного протистояння об’єктивно призвела до зміни характеру бойових дій у формі енергетичного терору та широкого залучення злочинців у лавах ПВК до бойових дій країни-агресора.

ВІЙСЬКОВЕ КАПЕЛАНСТВО В УМОВАХ ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ВИМІР

2026-04-20T18:22:38+03:00

У статті проаналізовано праці істориків української та зарубіжної діаспори, які присвячені проблемі формування та розвитку інституційної моделі військового капеланства в державах постсоціалістичного простору, у період 1990-х років – на початку XXI століття. У результаті аналізу виявлено, що історіографія зазначеної проблематики дотепер не була самостійним об’єктом наукових досліджень ані у зарубіжній, ані у вітчизняній історичній науці. Визначено, що діяльність інституту військового капеланства у країнах Центрально-Східної Європи та Балтії у наукових дослідженнях українських істориків практично не висвітлювалася, а в закордонних дослідженнях представлена фрагментарно. У статті акцентовано увагу на аналізі наукових досліджень, у яких розглядаються питання душпастирської опіки у системі збройних формувань Польщі, Угорщини, Румунії Словаччини, Чехії, Естонії та інших країн. Акцентовано увагу на доцільності введення до наукового обігу нормативно-правових документів, які визначають правові засади функціонування військового капеланства та вперше використовуються в українській історіографії.

ВЕСНЯНО-ЛІТНЯ КАМПАНІЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ 2025 РОКУ В РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКІЙ ВІЙНІ (ВІЙНІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ): СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ, ПЕРЕБІГ ТА РЕЗУЛЬТАТИ

2026-04-20T18:51:09+03:00

У статті проведено комплексний аналіз весняно-літнього наступу 2025 року збройні сили російської федерації на території України. Проаналізовано прогнози американського аналітичного центру, аналітиків проєкту DeepState, українських та іноземних військових експертів щодо планів кремля на весняно-літню наступальну кампанію – термінів, пріоритетних напрямків наступу противника. Досліджено помісячно за вказаний період наступальні дії ворога на різних напрямках, його тактику дій, а також оборонну стратегію України. Розглянуто результати наступальної операції Збройними Силами України на території Курської області рф. Розкрито прорахунки військового керівництва Збройних Сил України та їх вплив на стан Сил оборони України.

КУРСЬКА ОПЕРАЦІЯ СИЛ ОБОРОНИ УКРАЇНИ: МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ

2026-04-20T19:51:18+03:00

У статті досліджено міжнародну реакцію на Курську наступальну операцію Сил оборони України, що розпочалася 6 серпня 2024 року, та її вплив на геополітичну ситуацію станом на лютий 2026 року. Проведено аналіз позиції ключових геополітичних гравців: Північноатлантичного Альянсу, Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки, Китайської Народної Республіки, країн Глобального Півдня, Корейської Народної Демократичної Республіки та російської федерації. Встановлено, що більшість західних партнерів, включаючи США, Німеччину та ЄС, визнали операцію законним правом України на самооборону відповідно до Статті 51 Статуту ООН та норм міжнародного гуманітарного права. Розкрито, що операція зруйнувала міф про “непереможність” російської армії та продемонструвала вразливість її території, що суттєво вплинуло на сприйняття конфлікту країнами Глобального Півдня, які раніше схилялися до концепції “замороженого конфлікту” на умовах рф. Висвітлено роль КНДР як активного учасника бойових дій на боці Росії з контингентом близько 11 тисяч військових, що стало фактором глобалізації конфлікту та змусило Південну Корею, Японію переглянути свою політику допомоги Україні. Показано еволюцію підходів адміністрацій США: від стриманої, однак цілковитої підтримки, за президентства Дж. Байдена до активного залучення у дипломатичне врегулювання за Д. Трампа, з явним бажанням дистанціюватися від допомоги Україні. З’ясовано, що Курська операція стала важливим дипломатичним інструментом для посилення переговорних позицій України, пришвидшила зняття обмежень на використання західної далекобійної зброї та суттєво змінила баланс сил на міжнародній арені. Дослідження базується на аналізі офіційних дипломатичних заяв, документів міжнародних організацій та відкритих джерел. Основним методом є метод порівняння, доповнений методами узагальнення, опису та систематизації.

ШВЕДСЬКА МОДЕЛЬ ВІЙСЬКОВОЇ ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ У 2022–2025 РОКАХ

2026-04-20T20:08:30+03:00

У статті здійснено комплексний аналіз еволюції військової підтримки України з боку Королівства Швеція у 2022–2025 роках як цілісної державної моделі, що поєднує фінансові, інституційні, військово-технічні та оборонно-промислові інструменти. Доведено, що від початку повномасштабної російської агресії Стокгольм відмовився від підходу епізодичних поставок і вибудував системну архітектуру допомоги, інтегровану у власне бюджетне та оборонне планування. Простежено поетапний перехід від масових постачань переносних протитанкових засобів до передачі важких платформ оперативного рівня, зокрема бойових машин піхоти, самохідної артилерії та танків, а також формування повітряного і морського компонентів підтримки через системи протиповітряної оборони, літаки дальнього радіолокаційного виявлення, ракети й бойові катери. Методологічною основою дослідження є поєднання інституційного, структурно-функціонального та порівняльно-аналітичного підходів, що дозволяє розглядати військову допомогу не як сукупність рішень, а як інструмент довгострокової безпекової політики. Емпіричну базу становлять офіційні документи органів влади Швеції, матеріали парламенту та урядових відомств, аналітичні публікації профільних ресурсів і повідомлення міжнародних медіа. Показано, що ключовою рисою шведського підходу стала інституціоналізація підтримки через багаторічні фінансові рамки, участь у коаліційних механізмах Ukraine Defence Contact Group, а також залучення національного оборонно-промислового комплексу до виробництва, модернізації та логістичного супроводу озброєння для України. Особливу увагу приділено переходу до оборонно-промислового партнерства у 2024–2025 роках через «данську схему» закупівель, ініціативу ZBROYARI та спільні виробничі проєкти, що трансформували Україну з отримувача допомоги у співучасника європейської оборонної екосистеми. Теоретична новизна полягає в концептуалізації «шведської моделі» як окремого типу державної політики безпекової підтримки. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для аналізу інших форматів міжнародної військової допомоги та розробки механізмів довгострокового оборонного партнерства.

ВИСВІТЛЕННЯ ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНОЇ ДОПОМОГИ УКРАЇНІ В ГАЛУЗІ АВІАЦІЇ В ЧАСОПИСАХ AIR FORCES MONTHLY ТА COMBAT AIRCRAFT JOURNAL (2022-2024)

2026-04-20T20:33:34+03:00

У статті розглянуто публікації, присвячені наданню військово-технічної допомоги Україні з боку країн-партнерів, вміщені на сторінках часописів Air Forces Monthly та Combat Aircraft Journal у 2022-2024 рр. Аналізувалось висвітлення передачі пілотованих літаків та гелікоптерів. Як показав проведений аналіз, питання військово-технічної допомоги Україні перебували у постійному фокусі цих видань. За досліджений період на їхніх сторінках було опубліковано майже 40 матеріалів, присвячених цій проблемі. Серед них зустрічаються як короткі інформаційні статті, так і ширші аналітичні огляди Vladimir Trendafilovski, Babak Taghvaee, Tim Ripley, Khaleb Chapman.

Головна увага приділялась передачі бойових літаків. Зокрема, у 2023-2024 рр. постійно моніторився процес передачі F-16 – від ухвалення перших рішень до бойового дебюту цих літаків у складі Повітряних Сил України. Експерти аналізують тактичні аспекти застосування цих літаків, їхнє озброєння та бортове обладнання. Також достатньо детально розглядались питання передачі літаків радянського походження (МіГ-29, Су-25) і підготовки до передачі фрацузьких винищувачів Mirage 2000-5F. Особливо цікавим, на нашу думку, є факт висвітлення на сторінках досліджених часописів нереалізованих планів та ініціатив з передачі авіаційної техніки (Typhoon, F/A-18, MRH-90). Належна увага приділена також передачі Україні гелікоптерів різного призначення та допоміжних літаків.

Розглянуті нами матеріали можуть бути використані в історичних дослідженнях в кількох аспектах. З одного боку, вони дозволяють відтворити хронологію надання військово-технічної допомоги від обговорення й ухвалення рішення про передачу того чи іншого виду літаків чи гелікоптерів. З іншого боку, статті містять експертні оцінки зарубіжних фахівців щодо літаків і гелікоптерів, які передавались Україні, та особливостей їхнього застосування.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ, РОЗВИТКУ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ХОРУНЖОЇ СЛУЖБИ 1-ГО КОРПУСУ «АЗОВ» НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ

2026-04-20T20:59:53+03:00

У статті розглядається становлення, функціонування та еволюція Хорунжої служби 1-го корпусу «Азов» як самобутньої інституції ідеологічної, світоглядної та морально-психологічної підтримки військовослужбовців. У дослідженні обґрунтовується свідома відмова від радянських та пострадянських моделей «виховної роботи», які часто характеризувалися формальною бюрократією та відсутністю чіткої національної ідентичності. Натомість дослідження висвітлює розвиток альтернативної системи цінностей, глибоко вкорінених у традиціях українського національно-визвольного руху, козацькій спадщині та історичному військовому досвіді Армії Української Народної Республіки (УНР) та Української Повстанської Армії (УПА).

Особлива увага приділяється спеціалізованим навчальним закладам, таким як Командирська школа імені полковника Євгена Коновальця та Хорунжа школа імені Миколи Сціборського. У роботі досліджується роль хорунжого у формуванні ідеологічно мотивованого воїна-громадянина. Крім того, у статті аналізується формування унікальної корпоративної військової культури через специфічні символи, сакральні ритуали (такі як День Мертвих) та традиції, такі як «рукостискання зап'ясть» та пам'ятник «мечі в камені». Показано, що ці елементи відіграють вирішальну роль у зміцненні згуртованості підрозділу, бойового духу та психологічної стійкості.

У дослідженні також оцінюється значення Хорунжої служби у протидії ідеологічному впливу рф та подоланні наслідків тривалої гуманітарної окупації шляхом зміцнення національної ідентичності. Досвід «Азова» під час облоги Маріуполя та оборони «Азовсталі» слугує прикладом ефективності цілісної ідеологічної маркованості системи в екстремальних бойових умовах. У статті робиться висновок, що ця модель, яка успішно поєднує сучасні професійні стандарти НАТО з глибокою національною ідеологічною основою, може слугувати планом реформування морально-психологічного забезпечення у Збройних Силах України та інших силових формуваннях з метою зміцнення національної стійкості та деколонізації військових традицій.