ГАРМАТИ XIV– XVIII СТ. В СУЧАСНІЙ МУЗЕЙНІЙ ЕКСПОЗИЦІЇ

Анотація

В статті аналізується ряд проблемних питань які виникають сьогодні в музеях при експонуванні гармат XІV– XVIІІ ст., пропонуються можливі варіанти їх вирішення. Розглянуто специфічні особливості чищення та догляду за гарматами в процесі експонування. Запропоновано можливі варіанти наповнення виставки з використанням новітніх технологій для інтеграції історії артилерії в сучасний інформаційний простір. В радянський період історії України під впливом політичних факторів зброєзнавство як наука не розвивалося. Невелика кількість праць українських науковців того періоду побачили світ виключно завдяки ентузіазму та старанням їхніх авторів. Ідеологічне навантаження радянських праць на тему створювало викривлену історичну картину розвитку артилерії в Україні. Такий стан речей відображався й на музейних експозиціях, які, в своєму інформаційному наповненні, повинні опиратися на фахові наукові дослідження. На сучасному етапі накопичення української військово-історичної історіографії спостерігаємо становлення українського зброєзнавства як науки. Це створює якісно нове підґрунтя для побудови та інформаційної наповненості музейних виставок зброї.

Одним із важливих показників розвитку держави є рівень технічного розвитку її зброї. Важливим показником культурного розвитку нації є ставлення до свого історичного минулого, вміння його шанувати та возвеличувати. Історія артилерії XІV– XVIІІ ст. – це історія великих перемог та нищівних поразок видатних полководців та їхніх армій. Артилерія – бог війни на полі бою. Будуючи музейну експозицію необхідно демонструвати гармати XIV– XVIII ст. як зброю, що стала рушійною силою для кардинальних змін не тільки в тактиці та стратегії ведення війни, але і сприяла своєю появою значному розвитку фортифікацій. Стрімкий розвиток інформаційного суспільства вимагає якісно нових підходів до експонування зброї в українських музеїв та нового, фахового висвітлення історії розвитку артилерії.