ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ПРИВАТНИХ ВІЙСЬКОВИХ КОМПАНІЙ У КОНТЕКСТІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: ВОЄННО-ЕКОНОМІЧНИЙ ВИМІР БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
DOI:
https://doi.org/10.33577/2313-5603.45.2026.213-224%20Анотація
У статті досліджується діяльність приватних військових компаній (ПВК) як історичний феномен трансформації форм збройного насильства у кінці ХХ – на початку ХХІ століття. У фокусі уваги перебуває аналіз ролі ПВК у гібридних конфліктах сучасності з акцентом на воєнно-економічний вимір їх функціонування та вплив на безпеку держави. Автори розглядають ПВК не лише як інструмент сучасної воєнної політики, а як результат еволюції непрямих і приватизованих форм війни, що мають глибокі історичні паралелі.
На основі міждисциплінарного, але історично орієнтованого підходу запропоновано методику історико-аналітичної оцінки діяльності ПВК у системі воєнно-економічної безпеки. Методика ґрунтується на поєднанні порівняльно-історичного аналізу, структурно-функціонального підходу та узагальнення емпіричних даних про участь ПВК у збройних конфліктах початку ХХІ ст. Особливу увагу приділено визначенню критеріїв та індикаторів воєнно-економічного впливу ПВК, які використовуються не для формалізованих розрахунків, а для інтерпретації історичних закономірностей розвитку гібридної війни.
Емпіричною основою дослідження слугує аналіз діяльності російських приватних військових компаній у конфліктах 2014 – 2023 років. Показано, що залучення ПВК дозволяло поєднувати приховану військову присутність із реалізацією економічних інтересів держави, зокрема через контроль над ресурсною та інфраструктурною базою. У статті доведено, що така практика сприяла формуванню довготривалих механізмів гібридної війни та мала істотні воєнно-економічні наслідки для держав, які ставала об’єктами агресії.
Зроблено висновок, що діяльність ПВК у сучасних гібридних конфліктах є проявом глибших історичних змін у характері війни, пов’язаних з послабленням державної монополії на застосування сили та інституціоналізацією приватизованого насильства. Результати дослідження розширюють можливості воєнно-історичного аналізу гібридних конфліктів та можуть бути використані у подальших історичних і міждисциплінарних студіях.
Посилання
Singer P. W. (2003). Corporate Warriors: The Rise of the Privatized Military Industry. New York: Cornell University Press. 360 р.
Kaldor M. (2012). New and Old Wars: Organized Violence in a Global Era. Cambridge: Polity Press. 256 р.
Østensen Å., Bukkvoll T. (2018). Russian use of private military and security companies: the implications for European and Norwegian security. Oslo: Norwegian Institute for Defence Studies (IFS). 36 p.
Galeotti M. (2019). Russian Political War: Moving Beyond the Hybrid. London: Routledge. 240 p.
Sukhankin S. (2019). Russian Private Military Contractors in Syria: From Slavonic Corps to Wagner Group. Washington, DC: Jamestown Foundation. 48 p.
Rácz A. (2015). Russia’s Hybrid War in Ukraine. Helsinki: Finnish Institute of International Affairs. 110 p.
Leander A. (2013). Commercializing Security in Europe. London: Routledge. 240 р.
Hoffman F. G. (2007). Conflict in the 21st Century: The Rise of Hybrid Wars. Arlington: Potomac Institute. 72 р.
Percy S. (2007). Mercenaries: The History of a Norm in International Relations. Oxford: Oxford University Press. 278 р.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
1. Відповідальність за точність поданих фактів, цитат, цифр і прізвищ несуть автори матеріалів.
2. Редакція матеріали не повертає.
3. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution Non-Commercial License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи в цьому журналі.
4. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, у якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи в цьому журналі.
