КИТАЙСЬКА МОДЕЛЬ КОГНІТИВНОГО ПРОТИБОРСТВА У ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІЙ СТРАТЕГІЇ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Анотація

Стаття присвячена аналізу формування, еволюції та практичної реалізації китайської моделі когнітивного протиборства у воєнно-політичній стратегії КНР наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття. Обґрунтовується, що Китай розглядає вплив на свідомість, сприйняття та процеси ухвалення рішень противника як один із ключових вимірів сучасної війни поряд із воєнною, економічною та дипломатичною боротьбою. Показано, що китайський підхід не зводиться до окремих інформаційних чи пропагандистських кампаній, а становить цілісну доктринально та інституційно оформлену систему, ядром якої є концепція «трьох воєн» – війни за суспільну думку, психологічної та правової війни. Розкрито доктринальну еволюцію цієї моделі з 1990-х років до сучасності, її закріплення у військових статутах і стратегічних документах Народно-визвольної армії Китаю (далі – НВАК), а також інституційне оформлення через створення Військ стратегічної підтримки та інтеграцію інформаційно-психологічних інструментів у систему воєнного планування КНР. Окрему увагу приділено механізмам практичної реалізації когнітивного впливу, зокрема ролі медіа, кіберзасобів, дипломатії, правових аргументів і демонстрацій військової сили у комплексних кампаніях тиску. На основі кейсів Тайваню та Південнокитайського моря показано, що китайська модель дозволяє досягати значних стратегічних результатів у «сірих зонах» без відкритої війни, хоча її ефективність обмежується у стійких демократичних суспільствах. У статті доводиться, що когнітивне протиборство стало системоутворюючим елементом сучасної воєнно-політичної стратегії КНР і важливим чинником трансформації безпекового середовища в Індо-Тихоокеанському регіоні, формуючи нові підходи держав до протидії інформаційно-психологічному тиску, розвитку стратегічних комунікацій та посилення інституційної стійкості суспільств до зовнішнього впливу.