ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ САМОХІДНИХ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ УСТАНОВОК НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ШАСІ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.)

Автор(и)

  • Олександр Ігорьович Сівак Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів), Україна https://orcid.org/0000-0002-2451-1863

DOI:

https://doi.org/10.33577/2313-5603.45.2026.276-296%20

Анотація

У статті досліджується процес розвитку артилерійського озброєння на автомобільному шасі в межах концепції Truck-Mounted Gun (TMG) як одного з ключових напрямів трансформації сучасної артилерії. На прикладі колісних самохідних артилерійських систем CAESAR, Hawkeye та G6 Rhino проаналізовано еволюцію підходів до поєднання вогневої потужності, мобільності та стратегічної транспортабельності артилерійських засобів.

Особливу увагу приділено конструктивним і тактико-технічним особливостям зазначених систем, зокрема застосуванню автомобільних шасі різної вантажопідйомності, автоматизованих систем управління вогнем, технологій зменшеної віддачі та гідравлічних стабілізаторів. У статті показано, що CAESAR репрезентує важкий сегмент TMG, орієнтований на далекобійну вогневу підтримку у конфліктах високої інтенсивності; Hawkeye — легкий експедиційний напрям, спрямований на забезпечення повітряно-мобільних і швидкореагуючих підрозділів; G6 Rhino — приклад важкої колісної артилерії з підвищеним рівнем захищеності, призначеної для дій у високоінтенсивному бойовому середовищі.

Колісні артилерійські системи типу TMG сформували окремий і стійкий напрям розвитку сучасної артилерії, що зумовлений зростанням вимог до оперативної та стратегічної мобільності, скороченням часу розгортання і підвищенням живучості артилерійських підрозділів в умовах сучасної контрбатарейної боротьби.

На основі порівняльного аналізу зроблено висновок, що концепція TMG не є уніфікованим рішенням, а реалізується у кількох функціональних варіантах залежно від військово-доктринальних потреб держав-розробників. Узагальнення бойового та експлуатаційного досвіду свідчить про зростання ролі колісних самохідних артилерійських установок як ефективного доповнення до гусеничних САУ та буксированої артилерії у сучасних і майбутніх збройних конфліктах.

Біографія автора

Олександр Ігорьович Сівак, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (м. Львів)

ад’юнкт штатний науково-організаційного відділу

Посилання

Бойко Г.О., Лапицький С.В. (2014). Деякі дані стану і перспектив розвитку артилерії 21 століття. Військово-технічна політика. №3. С.15-19.

Бондаренко С., Семів Г., Бородавченко В., Федор Б., Звонко А. (2021). Проблеми балістичної підготовки і можливі шляхи вирішення. URL: https://www.ukrmilitary.com/2021/05/arta.html. [Дата звернення 30.09.2025].

Вакал А.А., Бойко Г.О. (2014). Тенденції розвитку самохідних артилерійських систем провідних у військовому відношенні країн світу. Озброєння та військова техніка. № 1. С.19-24. https://doi.org/10.34169/2414-0651.2014.1(1).19-24

Кісліцин А. Дорофєєв М. (2021). Напрями розвитку вітчизняних самохідних артилерійських систем на основі аналізу зразків артилерійського озброєння провідних країн світу. Journal of Scientific Papers Social Development and Security. Vol. 11. No. 6. Р.98-107. https://doi.org/10.33445/sds.2021.11.6.7

Кобзар Ю. (2025). Франція озвучила втрати САУ Caesar в Україні та оцінила їхню ефективність. URL: https://www.unian.ua/weapons/vtrati-sau-caesar-v-ukrajini-sklali-menshe-10-12996315.html. [Дата звернення 12.11.2025].

Кожевніков В.М. (2005). Застосування артилерії у війнах в Афганістані (1979 - 1989 рр.) і Чечні (1994 - 1996, 1999 – 2000 рр.) 20.02.22. – Військова історія. Дис. на здоб. наук ст. к.іст.н. – К. – 170 с.

Крайник Л.В., Грубель М.Г. (2017). Концепція самохідних артсистем нової генерації. URL: https://www.ukrmilitary.com/2017/05/concept-of-new-generation-self-propelled-artillery-system.htm. [Дата звернення 23.10.2025].

Петушков В.В., Зубарєв О.В., Щетінін В.О. (2021). Окремі підходи до підвищення точності стрільби артилерійських гармат. Озброєння та військова техніка. Артилерійське та стрілецьке озброєння. №2(30). С.24-29.

https://doi.org/1034169/2414-0651.2021.2(30).24-29

Репіло Ю., Головченко О. (2023). Аналіз базових концепцій і понять вогневої підтримки артилерійськими підрозділами в бою армій країн НАТО. Грааль науки. №27. С. 209-211. https://doi.org/10.36074/GRAIL-OF-SCIENCE.12.05.2023.030

Сорокоумов Г.В. (2010). Аналіз стану та розвитку ракетно-артилерійського озброєння передових країн світу. Системи озброєння і військова техніка. №1(21). С.85-87.

Харук А. (2024). Самохідна 105 мм гаубиця Hawkeye MHS. URL: https://militarnyi.com/uk/blogs/samohidna-105-mm-gaubytsya-hawkeye-mhs/. [Дата звернення 15.09.2025].

Харук А. (2025). G6 Rhino: «носоріг» з Півдня Африки. URL: https://militarnyi.com/uk/blogs/g6-rhino-nosorig-z-pivdnya-afryky/. [Дата звернення 17.09.2025].

Харук А. (2020). Гармати на автомобілях: Самохідні артилерійські установки формату TMG. URL: https://www.ukrmilitary.com/2020/05/tmg.html. [Дата звернення 17.09.2025].

Широкорад А. (1998). Наперегонки с авиацией. Техника и вооружение. №7. С.36-42.

Ян О. (2024). Американські гаубиці Hawkeye вже в Україні. URL: https://militarnyi.com/uk/news/amerykanski-gaubytsi-hawkeye-vzhe-v-ukrayini/ [Дата звернення 12.11.2025].

Mandus Group. (n.d.). (2017). Hawkeye SRT 105mm. URL: https://mandusgroup.com/hawkeye/. [Дата звернення 14.10.2025].

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-04-24

Номер

Розділ

ІСТОРІЯ ОЗБРОЄННЯ І ВІЙСЬКОВОЇ ТЕХНІКИ